Мадам Берлінська. Смішне та хворе

Жодна книжка, навіть Дисциплінарний статут ЗСУ, не замінить того морального задоволення, яке мені приносять коментарі «соросят», коли я починаю в соцмережах смикати їх за хвіст або за роги.

Мій улюблений об’єкт відпочинку – це «ветеран АТО» та «військовослужбовиця батальйону «Айдар» Марія Берлінська, яку «соросята» оголосили моральним авторитетом і вимагають призначити міністром оборони. 

Берлінська на правах національного надбання регулярно виступає в чесних і непідкупних ЗМІ, що фінансуються за рахунок Фонду «Відродження» та простих українських волонтерів Пінчука й Фіали, де ділиться своїм бойовим досвідом і розповідає про наболіле. 

От тільки не приведи господи поцікавитись у Берлінської, на що вона ті гроші витрачає – у неї рефлекторно розпочинається невимушена дефекація та сечовиділення прямо в коментарях і автор такого непристойного запитання моментально узнає про себе, що він спить з чоловіками (якщо він чоловік) або з жінками (якщо він жінка).

Взагалі, тема одностатевих відносин для Берлінської є хворобливою.

Це не дивно, оскільки заробляти як «ветеран» і «військовослужбовець» вона стала порівняно недавно – тільки після повномасштабного вторгнення. Раніше Берлінська була ЛГБТ-активісткою, очолювала громадську організацію «Інститут гендерних програм» і брала участь у київських гей-парадах, прасю пардону – «Маршах рівності». 

Але справжня істерика із залученням усього досвіду, набутого під час захисту прав ЛГБТ-спільноти, у «ветерана» та «військовослужбовиці» Берлінської починається в разі, якщо спитати в неї номер посвідчення УБД чи попрохати оприлюднити сторінку свого військового квитка.

А розповіді про службу в батальйоні «Айдар» Берлінська вигадала 11 років тому, коли вирішила взяти приклад з Кості Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко). 

Правда ж полягає в тому, що у вересні 2014 року Берлінська приїхала в село в Луганській області, де на той час дислокувалась військова частина В0624, і впродовж двох тижнів тинялась по населеному пункту, доки їй не пояснили, що маркітанток в українській армії немає.

Втім, люди брешуть, що Берлінська не сама додумалась оголосити себе «військовослужбовицею» – кажуть, її напоумила це зробити найближча подруга Дар’я Каленюк разом зі своїм чоловіком Орестом Рудим. Цей сімейний дует є професійними громадськими активістами, вони вже багато років ніде не працюють і безбідно живуть виключно з того, що зранку до вечора борються з корупцією: Каленюк, Рудий і Шабунін є засновниками псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції».

Про бурхливу «антикорупційну» діяльність Каленюк, Рудого та Шабуніна я розповім іншого разу – починаючи з того, як ще під час навчання в харківській Юракадемії Каленюк і Рудий розпочали свій перший бізнес: Рудий організував скупку в студентів талонів на харчування в їдальні профілакторію Першого факультету (ІПКОП) Юракадемії, талони зі знижкою передавав касирші їдальні, отримуючи дефіцитні на той час (початок 2000-х) морожені кури, рибу, соки консервовані, згущене молоко. Весь товар Рудий спочатку переміщав у гуртожиток, а потім розвозив по торговельних точках, у тому числі передавав мішки з продуктами у Франківськ поїздом.

По завершенні навчання майбутні «борці з корупцією» стали обслуговувати нелегальний бізнес знайомих прокурорів, які не могли офіційно «світити» заняття підприємницькою діяльністю – формальним власником крамниць був Рудий, а отриманий дохід подружжя Каленюк-Рудий чесно ділили з прокурорами, залишаючи собі половину. До речі, майбутній засновник «Центру протидії корупції» навіть впродовж року жив удома у одного з прокурорів, чий бізнес був записаний на Рудого. 

Але справжньою золотою жилою стало відкриття Каленюк, Рудим і Шабуніним під керівництвом тричі засудженого за квартирі крадіжки Шерембея конвертаційного центру під назвою «Центр протидії корупції», через який прокачувались мільйони доларів, що переводились у готівку. Докладніше про діяльність цього центру я також розповім окремо – з публікацією матеріалів негласних слідчих дій, які проводились стосовно Каленюк і Шабуніна, а також розповім, як їм стільки років вдавалось уникати кримінальної відповідальності.

З початком широкомасштабного вторгнення Шабунін і Шерембей, щоби уникнути мобілізації, фіктивно оформилися на службу в 207 окремий батальйон ТрО, але, звісно, жодного разу їх у військовій частині не бачили – вони вважались прикомандированими до НАЗК.

Що ж стосується Каленюк, то вона вивезла свого чоловіка Рудого з України – благо, ця родина «антикорупціонерів» заробила достатньо грошей для того, щоби і купити підроблені довідки, і заплатити на кордоні. Натомість прапор антикорупційної боротьби, що випав з рук Рудого, підхопила найближча подруга Каленюк – «ветеран АТО» і «військова» Берлінська. Ці дві товарки в 2022-2023 роках разом постійно їздили за кордон провідувати Рудого, який вдалі від Неньки тяжко переживав відсутність жіночої ласки. 

В Україну Рудий повернувся лише після того, як міністром оборони став Умєров, якому Шабунін і Каленюк кинулись у ноги, обіцяючи за нього бога молити та всім розповідати, як при Умєрові в Міноборони зникла корупція. Умєров навзаєм пообіцяв зробити Каленюк і «ветерана АТО» Берлінську своїми заступниками, а Шабуніна та Шерембея перевів з фіктивної служби в 207 окремому батальйоні ТрО на фіктивну службу в Центр інновацій і оборонних технологій Міноборони. 

Щоправда, свою обіцянку стосовно призначень Каленюк і Берлінської на високі посади Умєров так і не виконав, тож тепер Рудий сидить вдома, бо боїться висунути носа на вулицю, щоби не потрапити під примусову мобілізацію, а Каленюк та Шабунін на всі заставки обпльовують того, кому недавно цілували руки.

Що ж стосується Берлінської, то нині вона має стабільне джерело доходів завдяки тому, що в студіях Ютуб-каналів регулярно соромить ухилянтів, закликає до тотальної мобілізації та благає переказувати їй гроші. І, уявіть собі, знаходяться люди, які фінансують цю «військовослужбовицю».