Маніфест полковника Макгрегора

Фактичний заклик звільнити США від «ізраїльської» окупації.

Відомий у США критик Білого дому полковник Дуглас Макгрегор, якого називають «голосом американського військового реалізму», виступив зі зверненням до американського народу, у якому оголосив про створення нового політичного руху, що має перерости в партію, та закликав звільнити США від впливу «Ізраїлю».

Полковник Дуглас Макгрегор був ключовим планувальником у штабі НАТО в Європі (1997–1999). Автор концепції реформування сухопутних військ США. Також обіймав посаду старшого радника міністра оборони США (2020–2021).

Звернення полковника Дугласа Макгрегора можна назвати програмним маніфестом. Він ставить питання, які сам назвав «ключовими питаннями в американській політиці сьогодні: хто керує США і заради кого вони керують Сполученими Штатами?»

Мета маніфесту Макгрегора амбітна: повернути владу в США американському народу, очистити владні структури від впливу іноземних лобістів і, зокрема, осіб із подвійним громадянством, які, на думку Макгрегора, перетворили Америку на сателіта «Ізраїлю».

Контекст і основні тези

Макгрегор починає з повсякденних проблем американців — зростання цін на бензин, продукти та впливу війни з Іраном (у відео згадується «неоголошена війна» тривалістю понад два місяці).

Він пов’язує економічні труднощі з перекриттям Ормузької протоки (скорочення поставок на 90%), глобальним дефіцитом добрив, пального та медикаментів.

На його думку, ці війни (з Іраном і раніше в Україні) не служать інтересам американського народу, а нав’язані елітами, які не підзвітні виборцям.

Центральне питання маніфесту: «Хто керує цією країною?» Макгрегор посилається на засновників США — Вашингтона, Джефферсона та Медісона — і їхні застереження щодо небезпеки іноземного впливу.

Він наголошує на принципі: влада уряду США походить виключно від згоди керованих (американського народу), а не від іноземних дворів чи скарбниць.

Ключовий пункт — подвійне громадянство. Полковник наводить список щонайменше з 75 країн (включно з Німеччиною, Японією, Індією, Південною Кореєю, Норвегією, Сінгапуром, «Ізраїлем» та іншими), де особам із подвійним громадянством заборонено обіймати ключові державні посади.

Особливо виокремлюється «Ізраїль»: згідно з його Основним законом, член Кнесету, який має іноземне громадянство, зобов’язаний відмовитися від нього.

Макгрегор ставить риторичне запитання: чому особи з подвійною лояльністю, до того ж ніким не обрані, перебувають при владі у США? Він наполягає, що це не питання релігії чи етнічного походження, а базовий принцип національного суверенітету та здорового глузду.

Далі йде критика AIPAC (сіоністського лобі) та інших лобістських груп, які, за його словами, витрачають сотні мільйонів доларів на формування зовнішньої політики США, не будучи обраними.

Макгрегор пов’язує це з відсутністю підзвітності: багато впливових осіб ніколи не обиралися й не затверджувалися Сенатом. Він прямо вказує на справу Епштейна як на ілюстрацію механізмів компрометації та контролю американських еліт.

Полковник закликає до створення нового політичного руху та партії, вільної від іноземного контролю, яка буде підзвітною виключно американцям.

Аналітична оцінка

Макгрегор — не новачок у політиці. Як відставний полковник, колишній радник Пентагону та відомий критик неоконсервативної зовнішньої політики, він давно виступає за реалізм у міжнародних відносинах: пріоритет національних інтересів США, мінімізацію втягування в чужі конфлікти та зосередження на Китаї як головному супернику, а не на Близькому Сході.

Його критика «вічних війн» знаходить відгук серед значної частини американського суспільства, втомленого від дороговартісних інтервенцій.

Аргументація:

• Принцип єдиної лояльності має глибоке коріння в міжнародній практиці та американській традиції. Багато демократій справді обмежують доступ до чутливих посад для осіб із подвійною лояльністю.

• Вплив лобістських груп на Конгрес є задокументованим фактом. AIPAC — одна з найвпливовіших організацій такого типу. Витрати на кампанії та тиск на політиків справді є значними.

• Економічні наслідки воєнних дій у Перській затоці очевидні та передбачувані.

• Пріоритет інтересів «Ізраїлю» над інтересами США. Америка фактично перетворилася на сателіта «Ізраїлю».

• Особи з подвійним громадянством і подвійною лояльністю при владі у США — нонсенс і абсурд, який необхідно припинити. Ще абсурднішою є ситуація, коли іноземна держава фактично контролює уряд і Конгрес США.

У геополітичному плані Макгрегор виступає за прагматичний ізоляціонізм і реалізм: сильна оборона Америки, але без імперських воєн за чужі інтереси. Ця позиція перегукується з частиною руху MAGA, але викликає напруження всередині Республіканської партії, де підтримка «Ізраїлю» залишається своєрідною «священною коровою» та ідеологічним обов’язком.

Перспективи

«Національна розмова» Макгрегора — це спроба інституціоналізувати ці ідеї в нову партію. В умовах поляризації США та недовіри до обох основних партій подібні ініціативи можуть привабити розчарованих виборців, особливо представників робітничого класу, втомлених від інфляції та воєн.

Маніфест Макгрегора — яскравий приклад зростаючого в Америці запиту на суверенітет і підзвітність еліт. Він порушує питання конфлікту інтересів та впливу лобі, які заслуговують на відкриту суспільну дискусію.

Ситуація потребує системних реформ: прозорості фінансування виборчих кампаній, етичних правил для посадовців і повернення зовнішньої політики до суворого критерію: «Чи служить це інтересам американського народу?»

Зрештою, як попереджали батьки-засновники, республіка потребує пильності. Питання в тому, чи приведе ця пильність до очищення, чи до нових розколів.

Висновок

Маніфест Макгрегора — це симптом, а не причина. Симптом глибокого розриву між політикою США та тим, чого хоче значна частина американського суспільства. Питання «заради чого все це?» — не риторичне. І той факт, що його ставить не маргінальний блогер, а бойовий офіцер із десятиліттями досвіду у військовому плануванні, надає йому особливої ваги.