Масове поховання римського часу у Відні: сліди невідомої битви?
Археологи досліджують поховання римської доби, яке може переписати історію воєн на середньому Дунаї.
Масове поховання римського часу, виявлене під час рятівних археологічних робіт у Відні, може бути свідченням військового зіткнення кінця I століття н. е., про яке майже нічого не відомо з письмових джерел. Нові дослідження останків показують картину бою: поранення клинковою зброєю, удари по голові, сліди списів і дротиків. В одному випадку залізний наконечник так і залишився у крижовій кістці загиблого.
Поховання відкрили восени 2024 року під час будівельних робіт на футбольному полі в районі Зіммерінг. У неглибокій ямі розміром близько 4,5 × 5 метрів людські рештки лежали у кілька шарів. Археологи задокументували 129 більш-менш повних скелетів, однак частину поховання було зруйновано ще до початку досліджень. З урахуванням розрізнених кісток загальну кількість похованих нині оцінюють приблизно у 150 осіб.
Тіла лежали без певного порядку, місцями у чотири шари. Між ними не утворилися прошарки ґрунту, а на кістках немає слідів тривалого перебування просто неба. Отже, людей, найімовірніше, поховали одночасно й невдовзі після смерті. Для звичайної римської поховальної практики така картина нетипова.
Сліди бою на кістках
Усі особи, для яких вдалося визначити стать, були чоловіками, значна частина — молодого віку. Але головним аргументом на користь військового характеру поховання стали саме травми.
На кістках зафіксовані ушкодження, завдані приблизно в момент смерті: сліди клинкової та тупої зброї, списів і метальних дротиків. Поранення наносили як спереду, так і ззаду. Така картина погано узгоджується з масовою стратою і значно більше нагадує наслідки бойового зіткнення.
Особливо показовими виявилися травми нижньої частини тіла: 40% задокументованих ушкоджень припадали на тазову ділянку, причому значну частину становили поранення метальною зброєю. У крижовій кістці одного із загиблих залишився залізний наконечник списа, а на поперековому хребці іншого чоловіка зафіксували слід, який дослідники пов'язують із римським пілумом.
Нові результати дослідження травм у серпні 2026 року представила Шерідан Стренґ на конференції European Paleopathology Association у Берліні. Одне з можливих пояснень концентрації таких поранень — удари по менш захищеній нижній частині тіла. Дослідники розглядають і сценарій застосування метальної зброї проти вершників, хоча ця реконструкція поки залишається робочою гіпотезою.
Римські солдати?
З речами полеглих пов'язують і знахідки з самої могили. Їх небагато, але серед них є досить виразні зразки, як то кинджал у піхвах зі срібною інкрустацією, два залізні наконечники списів, фрагменти лускатого обладунку, бронзовий нащічник шолома типу Weisenau та характерні цвяхи для взуття. Кинджал за типологією датується від середини I до початку II століття н. е.
Проте ким саме були всі поховані, поки невідомо. Попередній ДНК-аналіз 25 осіб показав різне географічне походження: серед них були чоловіки, пов'язані з населенням Італійського півострова та інших частин Європи, а троє — зі східним Середземномор'ям і Левантом. Для римського війська така мобільність не була незвичною, але ці результати поки не дозволяють встановити, чи всі загиблі належали до однієї сторони конфлікту.
Невідома битва на дунайському кордоні
Та зрозуміти, що сталося поблизу майбутньої Віндобони, можна лише відповівши на головне питання — коли загинули ці люди.
Спочатку комплекс широко датували I–II століттями н. е. Тепер поєднання радіовуглецевих дат і типології речей дозволяє звузити цей проміжок до кінця I — початку II століття н. е.
На той час місце майбутнього поховання лежало приблизно за три кілометри від Дунаю — римського кордону, у незаселеній зоні між військовими осередками Віндобони та Aлa Нова.
І саме тут археологічні дані перетинаються з відомою сучасним фахівцям історією.
У 89–92 роках за імператора Доміціана на середньому Дунаї тривали воєнні дії Риму проти маркоманів і квадів, до яких долучалися сарматські угруповання. Дунайські війни Доміціана сьогодні розглядають як один із найбільш імовірних історичних контекстів, із яким може бути пов'язане поховання у Зіммерінгу. На користь цього говорять і датування комплексу, і його розташування на римському прикордонні.
Проте ставити знак рівності між масовою могилою та війнами Доміціана зарано. Античні автори залишили лише уривчасті відомості про військові події цього часу на середньому Дунаї, а конкретного зіткнення поблизу сучасного Зіммерінга не описують.
Археологи, таким чином, могли натрапити на наслідки одного з епізодів відомої кампанії, який не потрапив до письмової традиції. Але не менш можливо, що йдеться про інше військове зіткнення, про яке ми взагалі нічого не знаємо.
Битва без назви
Сьогодні можна досить упевнено говорити про велику групу чоловіків, які загинули під час військового зіткнення наприкінці I або на початку II століття. Є зброя та елементи римського військового спорядження, численні травми від різних видів зброї і поспішне одночасне поховання.
Натомість ми досі не знаємо, хто саме бився на цьому місці, до яких підрозділів належали загиблі й хто їх поховав. Невідомим залишається й саме поле бою — воно могло знаходитися неподалік від масової могили.
Відповіді можуть дати подальші дослідження ДНК, стабільних ізотопів, людських решток та військового спорядження.
Можливо, назви цієї битви ми ніколи не дізнаємося. Але тепер ми принаймні знаємо, що наприкінці I — на початку II століття неподалік від Віндобони відбулося військове зіткнення, після якого близько півтори сотні загиблих опинилися в одній могилі. Решту цієї історії археологам ще належить відновити.
