Кухня, до якої поверталися покоління
Що відкрили археологи в Азербайджані.
На пам’ятці Тава-Тепе в Західному Азербайджані археологи дослідили місце, де близько 3200 років тому готували й спільно споживали їжу. Проте йдеться не про звичайну кухню. Результати нового польового сезону засвідчили, що це був церемоніальний комплекс, який неодноразово перебудовували, зберігаючи сліди попередніх трапез.
Про це повідомляють Університет Катанії та Tava Tepe Archaeological Project.
Тава-Тепе — багатошарова пам’ятка площею близько 3,3 га, розташована в районі Агстафа неподалік долини Кури. Вона займає простір між річковим плато та південно-східними схилами Малого Кавказу. Розкопки тут тривають із 2021 року в межах азербайджано-італійського проєкту GaRKAP. Дослідження проводять CAMNES та Інститут археології й етнографії Національної академії наук Азербайджану за участі Університету Катанії.
Відкриті на пам’ятці комплекси датуються від пізньої бронзової до середньої залізної доби — приблизно 1500–600 роками до н. е. Таку хронологію підтверджує серія радіовуглецевих дат. За попередні сезони археологи виявили численні ями, частина з яких могла слугувати сезонними заглибленими житлами, а також печі й горни, пов’язані з обробкою металу. Ці знахідки дозволяють пов’язувати Тава-Тепе з кочовими та напівкочовими спільнотами, які переміщувалися долиною Кури та прилеглими районами.
У 2023 році на окремій ділянці пам’ятки почали досліджувати велику споруду пізньої бронзової доби, яку повністю відкрили наступного сезону. Вона складалася з двох концентричних конструкцій із сирцевої цегли та глиняної обмазки. Усередині містився комплекс печей і вогнищ, а поруч лежали численні керамічні посудини, зокрема й цілі, кістки тварин, глиняні фішки та невеликі антропоморфні фігурки. Уже тоді споруду інтерпретували як місце колективних або ритуальних трапез.
Під час польового сезону 2026 року археологи дісталися більш давнього горизонту і з’ясували, що відкрита раніше «кухня» була лише останньою фазою комплексу, який існував приблизно у 1300–1000 роках до н. е. Його перебудовували кілька разів, однак давні печі, посуд і рештки їжі не прибирали. Їх спеціально лишали на місці та включали до наступного будівельного контексту. Отже, люди поверталися сюди протягом тривалого часу, а збереження слідів попередніх трапез було частиною усталеної практики.
У найдавнішій дослідженій фазі відкрито підвищену терасу з великим круглим вогнищем. Поряд стояли горщики для приготування їжі, а всередині заповненої попелом печі археологи знайшли групу складених разом мисок. Імовірно, споруду накривав легкий навіс із дерева та гілок. Розташування на терасі виділяло її серед навколишньої забудови та робило помітною здалеку.
Попередні дослідження залишків їжі дозволили запропонувати ймовірне меню учасників таких зібрань. Тут могли готувати густу страву з проса, можливо, з додаванням меду. Серед м’ясної їжі переважала яловичина. Утім аналіз органічних залишків у посудинах, палеоботанічних матеріалів і кісток тварин ще триває, тому говорити про точно встановлений рецепт поки зарано.
Навколо церемоніального простору виявили легкі будівлі з підлогами з утрамбованого вапняку, дерев’яними конструкціями та приміщеннями, пов’язаними з обробкою продуктів. Серед знахідок вирізняються декоровані теракотові штампи — пінтадери. Дослідники припускають, що ними могли наносити геометричні візерунки на хліб або позначати окремі вироби під час випікання, хоча функцію цих предметів остаточно ще не встановлено.
Розташування біля Кури дозволяє припускати, що Тава-Тепе було місцем періодичних зустрічей різних груп, які переміщувалися між річковою долиною та Малим Кавказом. Для таких спільнот постійним могло бути не саме поселення, а місце, до якого вони регулярно поверталися. Відкрита археологами церемоніальна кухня, схоже, була одним із таких місць.
