Маленька монета великого прикордоння: денар Вітовта з Глинського
Знахідка з берегів Ворскли доповнює історію Глинського як осередку, де перетиналися руські, литовські й татарські традиції.
Срібна монета діаметром лише 13 мм стала однією з найцікавіших знахідок шістнадцятого сезону досліджень Глинського археологічного комплексу на Полтавщині. Її виявили 2026 року під час розкопок одного з поселень, що входять до складу пам’ятки.
На одному боці монети зображено Колюмни, або Стовпи Гедиміновичів, на іншому — вістря списа з хрестом. За поєднанням цих символів знахідку попередньо визначено як пізній денар великого князя литовського Вітовта.
Монета без написів
Такі денари не мають написів, тому їх визначають насамперед за зображеннями. Стовпи Гедиміновичів спочатку були знаком династичної гілки Кейстута, а згодом стали особистим символом Вітовта та одним із найвідоміших знаків литовської державності. Вістря списа з хрестом також належить до характерних зображень на ранніх монетах Великого князівства Литовського.
За дослідженнями литовських фахівців, монети з таким поєднанням символів могли карбувати приблизно у 1411–1430 роках. Їх вважають одним із останніх випусків Вітовта. Раніше цей тип датували по-різному та пов’язували з кількома литовськими правителями.
Визначення глинського екземпляра поки залишається попереднім. Монету ще потрібно зважити, дослідити склад металу та порівняти особливості її штемпеля з відомими зразками. Однак уже тепер зрозуміло, що для Поворскля це важлива й далеко не пересічна знахідка.
Ворскла між Литвою та Ордою
Глинський археологічний комплекс розташований на високій терасі правого берега Ворскли, на межі лісостепу і степу. До його складу входять кілька городищ, відкритих поселень та курганний могильник, у якому зафіксовано понад 300 насипів. Різночасові горизонти пам’ятки охоплюють період від IX до XV століття. Завдяки цьому тут можна простежити історію місцевих спільнот від доби Русі до післямонгольського часу.
Шістнадцятий польовий сезон тривав понад три тижні. Археологи дослідили близько 80 квадратних метрів поселення й виявили кілька тисяч предметів X–XV століть. Монета Вітовта стала лише однією, хоча й дуже промовистою частиною цього великого комплексу матеріалів.
Для історії Великого князівства Литовського Ворскла передусім пов’язана з битвою 1399 року. Тоді військо Вітовта зазнало тяжкої поразки від сил Золотої Орди. Знайдений у Глинському денар було викарбувано пізніше, тому безпосередньо пов’язувати його з битвою немає підстав. Однак поява монети Вітовта саме на Поворсклі добре вписується в історію регіону, що перебував у політичному та економічному просторі між Великим князівством Литовським і Золотою Ордою.
Цю картину доповнюють інші монети з Глинського. Тут знайдено празький гріш, срібні данги й мідні пули Золотої Орди, а також кримське акче раннього періоду правління династії Ґераїв. Особливим відкриттям сезону 2026 року став скарб зі 118 мідних пулів. Разом ці знахідки окреслюють широку географію контактів поселення — від литовсько-руських земель і Центральної Європи до ординського степу та Криму.
Від Глинського до Кернаве
Монети — не єдине свідчення контактів із литовським культурним простором. Під час досліджень попередніх років у Глинському виявили чотири невеликі бляшки з мідного сплаву. Імовірно, вони прикрашали жіночі головні убори — очілля — і нашивалися на тканину.
Бляшки оздоблено геометричним, рослинним і зооморфним орнаментом. Дві прямокутні пластини майже ідентичні, а ще на одній, можливо, зображено стилізованого фантастичного хижака. Судячи з особливостей подібних наборів, чотири вироби могли належати щонайменше трьом різним головним уборам.
Найближчі аналогії до них відомі з могильника Кривейкішкіс поблизу Кернаве — одного з головних центрів середньовічної Литви. Приблизно десята частина досліджених там поховань містила очілля, складені з нашивних тиснених пластин. Подібні до глинських бляшки знайдено у похованнях № 89, 175 і 177.
Сама схожість прикрас ще не доводить прямого контакту між мешканцями Глинського та Кернаве. Проте вона показує, що споріднені традиції жіночого костюма були відомі як у литовських землях, так і на віддаленому від них Поворсклі.
У пошуках історичного Глинська
Нові знахідки повертають дослідників до давнього питання про історичну назву поселення. У пізньому родоводі князів Глинських повідомляється, що їхній предок Мансур-Кият заснував три міста — Глинськ, Полтаву та Глеченицю. Полтаву з цього переліку пов’язують із сучасним містом, тоді як розташування двох інших пунктів досі не встановлено.
За однією з версій, згаданий у родоводі Глинськ можна ототожнити з Глинським археологічним комплексом. На користь такого припущення можуть свідчити назва місцевості, значна кількість матеріалів післямонгольського часу та речі, пов’язані із заможними групами населення. Відомо також, що в документах XVI–XVII століть землі у Поворсклі називалися Глинщиною.
Згідно з родовідною традицією, майбутні князі Глинські — рід татарського походження — вступили на службу до Вітовта, вже володіючи кількома містами. Водночас сам родовід не був сучасним описуваним подіям джерелом. Тому прямий зв’язок між археологічним поселенням і князівським родом поки залишається гіпотезою.
Одна монета, звісно, не доводить, що Глинське перебувало під безпосереднім управлінням Великого князівства Литовського, і не дає остаточної відповіді на питання, чи було воно тим самим Глинськом із родоводу князів. Однак поруч з іншими знахідками денар Вітовта набуває значно ширшого значення. До поселення потрапляли монети й речі з різних регіонів, а його мешканцям були відомі традиції, поширені за сотні кілометрів від Поворскля. Денар Вітовта — один із найменших предметів у цьому ряду, але саме він добре показує, наскільки широким був світ цієї фронтирної спільноти.
Глинська археологічна експедиція висловлює вдячність Геннадію Сікалову та громадській спілці «Останній Бастіон» за підтримку розкопок 2006 року. У багаторічних дослідженнях така практична допомога особливо важлива: вона дає змогу команді повертатися до пам’ятки й послідовно збирати матеріал, з якого поступово складається її історія.
