Мері Поппінс з Рава-Руської – віце-прем'єр-міністр

Не вважати ж ротацію гурту політичних повій заміною кадрів. Кадри – це навіть у борделі трохи інше.

Навала маргинальних нікчем у владу на всіх етапах їхньої мобілізації, незалежно, до якої частини корита нікчема допущена, ким вона була у минулому і яким буржуазним лібертаріанцем себе позиціонує   сьогодні, випалює до цурки усе накопичене у процесі становлення держави.

Могутнім крещендо прозвучав вирок голови фінансового комітету парламенту Данила Гетьманцева усім попередникам: «Ми наводимо лад у країні, в якій 28 років була «п’яна вечірка із вживанням важких наркотиків».

Нормально? Таке ляпнути справді можливо лише після вживання. Але у цьому випадку не про шляхетність політичного топового діяча йдеться – середовище настільки токсичне, що будь-які задатки шляхетності нівелюються до стану Яременка, збудженого мріями про заповітне табу.

Будь-де подібна «кадрова політика» викликала би гнівне «За що?!» самого усуненого, якусь аналітику знавців, розмови про зроблене усуненими і причини їхніх невдач. Принаймні, усунений мав би постояти перед очима народних галерників хоч би й для проформи. Але не тут.

Чим завинили перед державою, чи навпаки – прислужилися їй звільнені Андрій Таран, Олексій Рєзніков, Олексій Любченко, Олег Уруський та Роман Абрамовський, які з обіцянок не виконали ці п'ятеро ще вчора не останніх в державі цабе – жодних натяків. Що шукали правоохоронці в хаті Олексія Любченка? Які податкові межі він переступив?

«Цезарі» приходили, дивилися, перемагали. І пішли так само, як і приходили. І справді – тещин орендар Стефанчук «не повинен приводити міністрів у Раду за руку». Для цього треба, щоб Рада була Радою, а міністри – міністрами. Які чесноти стали підставами для призначення  Ірини Верещук, Павла Рябікіна, Руслана Стрілеця, Юлії Свириденко замість остракізнутих? І ці прийдуть, подивляться, поперемагають…

А давайте ще про Верещук. Перепрошуємо за дискомфорт, з яким пов'язана згадка одного лише прізвища одіозної планеристки над скляним мостом Кличка для людей з трохи іншими запитами. Як на нас, оця рава-руська служка у всій своїй цвілій красі уособлює сутність войовничого дилетантизму, що виперся у владу з підмостків Кварталу, базарної товкучки весільних фотографів і надувачів повітряних кульок.

Спершу про амбіції провінційної жіночки з бекграундом містечкового старости затьмарити Македонського: «Я говорила, що готова (стати міністром оборони – авт.), оскільки я є членом комітету ВР з питань нацбезпеки, оборони і розвідки. Але, пропозицію Верховного Головнокомандувача стати віце-прем'єр-міністром реінтеграції сприйняла як наказ». Галя з анекдоту на таке би зауважила: «Подарував жменю насіння, а претензій…»

Множимо на нуль патетику і пафос призначенки. Тут вона кого завгодно обставить і з плигу не зіб´ється! Трандичиха. Ви вловіть затаєну кортячку (варіанти: хіть, потяг, пристрасть) лизоблюдки від шансу зайве продемонструвати рабську відданість своєму Найвеличнішому Пупові Кварталу!

Країна, яка сама собі наділа ланцюги на ноги, ризикує наразитися на вкрай небезпечні внутрішні й зовнішні виклики. І хто ж в оточенні нелоха здатен сказати Йому «фе», посміє зняти полуду з очей Його?!

Вже зранку міноборони Олексій Рєзніков «почне стріляти»? Це Юля Свириденко, котра йде керманичем економіки з офісу Єрмака, скаже Зе правду про критичну нестачу вугілля, якого залишилося декілька відер? Що, Руслан Стрілець припинить авантюру з авральним залісненням Лісостепу? Чи, може, хтось з них візьме Монастирського за кадик з ультиматумом – або відео з Трухіним на люди, або Квартал у відставку?!

Ще раз ковтнемо, панове, сльози. Онде Гордона пробило на страхітливе пророцтво: «…коли мене питають про майбутніх кандидатів у президенти, я думаю, що серед кандидатів може опинитися Андрій Борисович Єрмак, який за цей час настільки підучився у державному управлінні, він настільки освоїв усю цю науку...».