Місток до кавказьких братів
Книги Дудаєва і Масхадова видають в Україні
У 2020 році київське видавництво "Zалізній тато" випустило дві книги українською мовою, присвячені двом лідерам незалежної Ічкерії - Джохара Дудаєва та Аслана Масхадова. Це відбувається на тлі постійного з 2014 року збройного конфлікту проти проросійських сепаратистів на сході України.
І Дудаєва, і Масхадова російська влада вважає терористами. Обидва були вбиті за наказом з москви: Дудаєв - в 1996 році, Масхадов - у 2005-му. Втім, не всі у світі поділяють позицію кремля. Так, днями депутат Європарламенту Раса Юкнявічене заявила, що ім'я першого президента Чеченської республіки асоціюється у неї зі словом "свобода", що обурило російське посольство в Литві.
Про причини уваги "Zалізній тато" до чеченської теми розповів Кавказ.Реалії засновник видавництва - активіст і філософ за освітою, учасник війни в Донбасі Дмитро Савченко. Він повідав нам про особливості читацької аудиторії видання, упередженості місцевих чиновників до кавказців, а також "національне дорослішання" України, яка намагається долати радянський світогляд.
- Як виникла ідея видання книги Джохара Дудаєва, що послужило імпульсом?
- Це була давня мрія. В Україні, на жаль, мало знають про цього видатного діяча. Ми як видавництво вирішили докласти максимум зусиль для ліквідації стереотипів щодо чеченців. Їх сформувала російська пропаганда у свідомості українців. Нав'язаний з Москви міф про слов'янське братство повинен бути зруйнований, а українці повинні протягнути руку підтримки чеченцям і всім іншим народам, які ведуть боротьбу з російським імперіалізмом. Ці книги - частина нашого "інформаційного джихаду". Серед українських націоналістів є ті, хто завжди співчував боротьбі чеченців, а є й інші. Ми поставили собі за мету сформувати у націоналістів здатність співпереживати боротьбі цього народу.
В основі книг - авторські тексти Джохара Дудаєва та Аслана Масхадова. Ми взяли за основу висловлювання Дудаєва, які публікувалися раніше і доступні в мережі. Ці інтерв'ю ми відредагували, перевели на українську мову, скомпонували під однією обкладинкою, і вийшла книга "Лицар свободи" Джохара Дудаєва. У ній є фото, які раніше не публікувалися. Допомагала в роботі над книгою вдова генерала Алла Федорівна Дудаєва.
Друга книга - "Честь дорожче життя" Аслана Масхадова. У ній частина текстів про самого Аслана Алієвича. Основна частина - це програма, з якою він йшов на президентські вибори в 1997 році, ми перевели її українською мовою, Анзор Масхадов (син Аслана Масхадова. - Ред.) Написав передмову.
Книги ці актуалізують тему злочинів росії проти чеченського народу, яку сьогодні українці сприймають не відсторонено, як раніше, а через призму війни, яку москва веде проти України останні шість років.
- Ваші традиційні читачі - люди з переважно правою, консервативною, націоналістичною ідеологією. Книги про лідерів ічкерійського опору адресовані їм або все-таки цільова аудиторія ширше?
- Можу стверджувати, що, випустивши ці книги, ми вийшли за рамки нашої традиційної аудиторії. Вони цікаві і центристам, і лібералам. Найрізноманітніші читачі купують. Хоча, звичайно, основний читач - це люди з правими поглядами.
- У реалізації видавничих проектів важлива ваша особиста позиція як активіста та видавця. Як ви вважаєте, Україна може сьогодні бути союзником кавказців, перш за все з республік Північного Кавказу, в їхньому протистоянні російській експансії ? Адже Україна різна: є прорадянськи, проросійськи налаштовані у нас, є й ісламофоби.
- Україна втомилася від того, що її представляють проросійські сили. Україна проходить етап національного дорослішання, люди позбавляються від умовної радянської оптики. Думаю, що наше видавництво робить все, щоб виключити повернення старих, прорадянських, проросійських поглядів.
Ми представляємо український дискурс через конкретні особистості. Це Сашко Білий (Олександр Музичко) і Олег Човнів - українці, удостоєні в Ічкерії звання "Герой нації" за участь у першій чеченській війні, Анатолій Лупиніс - ветеран дисидентського руху, неодноразово відвідував Грозний під час першої чеченської війни, Мустафа Джемілєв (один з лідерів кримсько-татарського національного руху. - Ред.). Вони контрастують з тими, хто сидить в прокурорських та суддівських кабінетах з радянських часів, але ж є і такі. Тому перезавантажена Україна цілком може бути союзником кавказьких народів.
Люди, далекі від націоналістичного руху в Україні, які після 2014 року стали активно брати участь в подіях тут, тепер розуміють, що наш союзник - не росія, а наші брати та партнери - народи Кавказу. Ми в одних окопах, і нам нема чого ділити. Народи, які живуть на території від Балтійського до Чорного моря, від литовців на півночі до турків на півдні, об'єднує прихильність консервативних цінностей, й релігійні відмінності не можуть бути перешкодою для взаємодії.
- У чеченців багато груп з різними поглядами на майбутнє Чечні. Чи варто нам в Україні втручатися у внутрішні чеченські справи?
- Не думаю, що ми втручаємося. Я поки не зустрічав чеченців, які вважають Джохара Дудаєва негативним героєм. Можливо, з тими, хто так вважає, ми знаходимося у різних інформаційних площинах. Не стикався поки з негативною реакцією, поки місцеві чеченці тільки дякували за ці книги. Всі, з ким доводилося говорити, відзначали, що це - цементування хороших відносин між нашими народами.
- Крім того, що українці та чеченці ведуть збройну боротьбу за свою незалежність від росії, що ще спільного у наших народів?
- І ми, і чеченці зіткнулися з вкрай млявою підтримкою з боку західних держав. Постійні заяви про "стурбованість" свідчили, що Захід тривалий час був не готовий включатися в підтримку і захист України. А чеченці виявилися в інформаційній, фінансовій та гуманітарній ізоляції. Україні хоч якось допомагають, є санкції невиразні, а чеченців - невелику мужню націю, яка зважилася протистояти росії, - відверто "злили". Це помилка. Сподіваюся, з часом там з'явиться розуміння: російську агресію треба буде рано чи пізно зупинити назавжди. А українці, чеченці та ще грузини вже зараз роблять нехай маленькі, але реальні кроки для приборкання цього "геополітичного гопника".
- Ви згодні з твердженням, що українці до 2014 року мали уявлення про боротьбу чеченців з російського телевізора?
- Частково це так. Але ... На інавгурації президента Ічкерії Аслана Масхадова в 1997 році була присутня парламентська делегація України, там були відомі українські політики. Нагадаю про бійців підрозділу УНА-УНСО "Вікінг", які воювали проти російської армії в Чечні. Особлива історія - діяльність колишнього мера Одеси Едуарда Гурвіца, який створив в цьому місті сприятливі умови для чеченців. По-різному можна до нього ставитися, але це факт. Діяльність популярного чеченського барда Імама Алімсултанова пов'язана з Україною, а саме з Одесою. І водночас значна частина проросійськи налаштованих українців є жертвами інформаційної війни, яку веде росія проти наших народів. Навряд чи у них є якісь обґрунтовані претензії до чеченців, це просто продукт російської інформаційної війни.
- На боці України воюють уродженці Кавказу, включаючи чеченців та інгушів. Деякі приїхали з комфортної Європи та жертвують своїми життями та здоров'ям. Є в Україні розуміння важливості цієї допомоги і адекватна оцінка сміливості й жертовності цих людей?
- Думаю, що таке розуміння в українців є. Досить подивитися, скільки міст присвоїли своїм вулицям імена національних героїв чеченського народу. Це такий показник важливий. Примітно, що у нас немає підрозділів західноєвропейців, там зрозуміліше позиція росії, в якій у Заходу комерційні інтереси. При цьому два підрозділи чеченців воювали на стороні України.
- Як ви поясните той факт, що Київ досі не виконав свою обіцянку надати громадянство добровольцям, які захищали країну від російської агресії? Мова конкретно про чеченців і представників інших кавказьких народів.
- Я пояснюю це упередженістю чиновників до кавказців і значною кількістю російських агентів впливу в українських офіційних структурах. Як не крути, в нашому держапараті залишається багато людей, які симпатизують росії, які практикують тихий саботаж в її інтересах.
- Важливим критерієм успішності видавничого проекту є комерційна складова. Що можете сказати про ці дві книги?
- Я вважаю, що в української аудиторії дуже великий потенціал в плані інтересу до ічкерійської теми та взагалі до теми кавказького опору. Книги вельми непогано продаються на загальнонаціональних електронних платформах, почали співпрацю з однією з найвідоміших мереж книжкових магазинів, книга Джохара Дудаєва буде на полицях книжкових магазинів у найбільших українських містах. З цього я роблю висновок про популярність наших видань не тільки у простих читачів, а й у менеджерів по закупівлях в мережах книжкових магазинів. І це показник комерційного успіху.
Я не брав гроші на видання книг про Дудаєва і Масхадова з коштів видавництва, а вклав в них те, що заробив своїми руками в Європі. І не шкодую про це. Тому що мова йде про місію, ми проклали такий місток до наших кавказьких братів. Ну і це не якісь збиткові в комерційному сенсі книги. Будуть додаткові тиражі, вже є домовленості з книжковими мережами.
***
На росії, до речі, публікація книг на непровладну тематику стає справою небезпечною. Днями в Москві був арештований глава видавництва ісламської літератури "Умма", уродженець Чечні Асламбек Ежаєв. Слідство звинувачує його у фінансуванні тероризму: нібито він організував збір коштів для забороненого на росії терористичного угрупування "Ісламська держава". Насправді, зазначає адвокат Ежаєва, ці гроші були платою від оптових покупців за книги. Раніше в Росії був визнаний екстремістським один з томів російськомовного перекладу тлумачення Корану, виданий "Уммой".
В цілому положення мусульман на росії викликає побоювання і за кордоном. Так, у квітні США внесли країну в "чорний список" через гоніння на вірян, серед яких відзначена вразливість прихильників ісламу. А за даними Центру аналізу та запобігання конфліктам, мусульмани з уродженців Північного Кавказу найбільш схильні до дискримінації в російських колоніях.
На тлі такого стану справ на батьківщині чимало кавказців прагнуть отримати притулок в Україні. Однак, як писало Кавказ.Реалії, міграційна політика країни щодо вихідців з цього регіону викликає побоювання.
