Між житницею і дійницею – чому екологічна Полтавщина стає міфом
Упродовж двох минулих тижнів було оприлюднено рейтинги, які характеризують регіони з погляду їх аграрних можливостей, спрямованих передусім на експорт для наповнення держбюджету та з боку екологічної небезпеки. І в першому, і в другому спискові Полтавська область – на перших позиціях. Що це означає для регіону, його бюджету та здоров’я жителів, спробував розібратися «ОБ».
Годувальниця чи сировинний придаток?
Від 2014 року почала зростати тенденція домінування аграрної галузі в долі української продукції, що йде на експорт. Зміну векторів із «металу» на «землю» можна пояснити як послабленням важелів впливу в «донецьких» власників заводів-гігантів, так і окупацією більшості промислових міст на Сході України. На цьому тлі помітне стрімке піднесення аграріїв.
Так, у 2014 році експорт українських аграрних та харчових продуктів становив 31% від загального експорту країни. У 2015 році — 38%, а в 2016 – склав 42,5%, перевищивши 15,5 млрд доларів, наводить статистику заступник голови Мінагрополітики Ольга Трофімцева, повідомляє «Економічна правда» й резюмує, що темпи зростання – фантастичні.
За цими показниками, однак, криється сумна істина. Україна з кожним роком все більше перетворюється на справжню аграрну країну. І в аграрному поїзді, спрямованому за кордон, локомотив – саме Полтавська область.
За минулий рік Україна зібрала рекордний урожай зернових – 65,9 млн тонн. Традиційно лідери у зборі — Полтавська та Вінницька області. На їхній території виростили 17% зернових від усієї маси.
Зазначається, що однією з найбільш вагомих складових аграрного експорту є зовнішня торгівля соняшниковою олією. Протягом 2011-2016 років питома вага цієї продукції в загальній структурі експорту товарів і послуг з України збільшилася з 4,6% до 10,2%. Олійний бізнес у центральній Україні пов’язують із засновником компанією «Кернел». Перший олійноекстракціний завод компанія, до речі, придбала саме в Полтаві. Але Полтавщина поступається у вирощенні соняшнику Харківській, Дніпропетровській, Кіровоградській і Миколаївській областям. Сумарно вони дали майже 40% українського соняшнику в минулому році. Цікаво, що з початку війни «Кернел» зуміла розмістити єврооблігацій на 500 млн доларів.
2016 рік став рекордним за багатьма показниками. До небувалого показника з експорту зернових та соняшникової олії додалася найбільша за всю історію цифра з експорту цукру — майже 466 тисяч тонн. 34% урожаю цукрового буряка дали регіони-годувальниці – Полтавщина й Вінниччина.
Отже, Україна вхопилася за аграрний сегмент експорту, де Полтавська область з її 92% чорнозему на орних землях – ключовий гравець. Який попри це, схоже, більше розплачується за своє багатство, ніж має з нього вигоду.
Середня зарплата по області станом на грудень 2016 року – 5673 грн за даними Держстату. Це – 9 місце в рейтингу областей України за відповідний місяць. С/г виробництво, як і раніше, не може забезпечити людей конкурентним рівнем заробітної плати. Тоді як у промислових областях, яким уряд постійно дорікає дотаційністю й збитковістю, оплата праці (відповідно, і соціальний рівень) на порядок вища. Наприклад, середня зарплата в Донецькій області за той же період – 7111 грн, Миколаївській – 6448 грн, Запорізькій – 6125 грн, Дніпропетровській – 5913 грн.
Потужна діяльність агропромислового комплексу (АПК) на теренах області крім усього серйозно вдарила по стану ґрунтів. Родючість українських ґрунтів із кожним роком стає дедалі гіршою, ідеться в дослідженні Полтавського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції. За даними центру, за рік (якщо перерахувати у фізичну вагу) ґрунти втрачають в середньому, 300–350 кг ґумусу, 2,6–4,5 кг – рухомих сполук фосфору та 3,2–4,5 кг – калію.
За розрахунками дослідників, баланс ґумусу в ґрунтах Полтавської області є дефіцитним і коливається в межах від -0,13 до -0,20 т/га. Основною причиною такого виснаження є надзвичайно низькі обсяги внесення органічних добрив. Через це якісні показники родючості ґрунтів із кожним туром агрохімічного обстеження знижуються.
Ситуація поки що контрольована, але причини для паніки все таки є. Для зупинення деградаційних процесів потрібно зменшити розораність території, що повинна становити у межах 40–50%, підсумовують науковці. Наразі ж середня розораність території Полтавщини становить 61,2%, або 80,6% від площі сільськогосподарських угідь, що суттєво більше, ніж у середньому в Україні.
Це означає, що роль бананової республіки має під собою міну сповільненої дії. Збільшення врожаю на експорт надалі можливе або за рахунок збільшення посівних площ, або через селекцію і внесення потужніших добрив. І те, і те, щоправда, може нести загрозливі наслідки для екології.
А поки що Полтавщина ввійшла в 2017 рік з бюджетом у розмірі 7 млрд 112 млн грн. Він зріс на 35% у проти минулорічного. Неабияку роль у цьому зіграв саме АПК. Час покаже, чи повернеться частина з видатків на місця у вигляді поліпшення рівня життя, покращення соціальних умов, інфраструктури тощо. І чи раціонально влада і підприємці будуть використовувати найбільше багатство – землю.
Ціна чорного золота
Інша прибуткова галузь промисловості Полтавської області – видобування вуглеводнів – нафти, газу, природного газоконденсату. Паливно-енергетичний комплекс Полтавської області відіграє важливу роль у розвитку та функціонуванні її суспільного господарства останні 70 років.
В області діє 64 газових (із 261 по Україні) і 26 нафтових родовищ. У них зосереджено трохи менше половини від усеукраїнських запасів блакитного палива. Минулоріч на Полтавщині видобули до 5 млн 918.1 тис тонн природного газу, нафти – 187.7 тис. тонн, повідомили в Головному управлінні статистики області.
Щоправда, діяльність видобувних компаній не минає безслідно. Річки і озера забруднені нафтопродуктами, фенолами та іншими шкідливими речовинами. Проблема настільки велика, що села в районі нафтових промислів найчастіше користуються тільки привізною питною водою. Нафтовим компаніям дешевше постачати воду в села і платити компенсацію сільрадам, ніж інвестувати в очисні споруди.
Тільки в минулому році компанія «Укртатнафта» виплатила місцевим жителям близько 1,5 млн грн. Компанія лідирує і за забрудненням повітря в області, викидаючи в атмосферу 11,2 тис. тонн шкідливих речовин на рік, повідомляє видання «Фокус».
Наслідки діяльності «Укргазвидобування» для екології регіону висвітлювали кореспонденти «ОБ», показавши непридатну для вживання воду з нафтопродуктами в селі Сенча Лохвицького району.
Полтавський фахівець із енергетики й екології Геннадій Сікалов згадував 10 операцій із гідророзривів пластів (ГРП) у Новосанжарському районі, за які компанія-видобувач ППС (Полтавська газонафтова компанія) досі не виклала звіт. На думку експерта, до 2 тис. тонн хімічного реагенту могли просочитися у ґрунт із усіма невтішними наслідками.
У жовтні 2016 року «Укргазвидобування» уклало дві угоди з білоруськими компаніями про виконання 50 операцій із ГРП у газових і газоконденсатних свердловинах Шебелинського і Полтавського газопромислових управліннях. «ОБ» не вдалося знайти у відкритих джерелах жодної конкретної інформації про дати, строки чи об’єми газу, видобутого компанією після проведення ГРП.
БІЛЬШЕ: Спекуляції «Укргазвидобування» навколо ГРП й агентів Кремля
Окрім діяльності видобувальних компаній, на Полтавщині працюють кілька гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК), нафтопереробний завод (м. Кременчук). Через скиди солоних кар’єрних вод із Полтавського ГЗК та інфільтрацію фенольних стоків із ставка-випаровувача (належить нафтопереробному заводу) вода на території кількох сіл Козельщинського району також непридатна до вживання.
Ставок-випарник. На горизонті терикони Полтавського ГЗК
ДЕТАЛЬНІШЕ: Над прірвою у житі: Біланівський ГЗК може стерти більше 5 тисячі людей на Полтавщині
Однак лідером забруднення річок і озер у Полтавській област п'ятий рік поспіль залишається КП «Миргородводоканал», на який припадає близько 45% всіх шкідливих стоків області.
Зокрема, через наведені нами фактори шкідливого впливу підприємств і компаній на екологію, Полтавщину перестали зараховувати до традиційно «зелених» областей.
За рейтингом «Фокусу», Полтавська область – на 17 місці із 24 найбільш чистих регіонів. Брудніші тільки промислові гіганти – Дніпропетровська, Запорізька, Донецька, а також – Київська, Черкаська, Чернігівська й Одеська області. Свій рейтинг видання укладало на основі 6 показників: викиди в атмосферу забруднюючих речовин; скидання стічних, штольно-кар'єрних і колекторно-дренажних вод; частка питної води, яка за якістю не відповідає стандарту; створення особливо небезпечних відходів I-III класів (неонові лампи, батарейки, кислоти і т.і.), концентрацію нітратів у ґрунті; а також середньорічну дозу радонового опромінення.
Експорт, прибутки в державний і місцевий бюджети, енергетична незалежність і власні природні копалини – це, безперечно, добре. Жодна країна не відмовиться від використання наявних у неї ресурсів. Розумна – буде примножувати свій добробут, пильнуючи при цьому екологію та раціональне природокористування. Залишається застерегти, що нерозважливе поводження з багатством може обернутися куди більшою бідою як для країни, так і для кожного її громадянина.
Анна Черниш
