Могила на горі ганьби: як ми забули своїх героїв
Могила перших героїв, які полягли за незалежність України, нині в бур’янах і чагарях.
Віднині обіцяю тричі на тиждень розповідати про ДІАЗ «Стародавній Київ» — про актуальні події, а головне — про плани, прагнення й злість. І з чого б я почав, як не з могили. Але ж якої могили...
Розповім коротко і просто. У липні 1917 року, коли вже існувала автономна УНР, було створено також автономне військове формування в складі російської імперської армії — Перший Український імені Богдана Хмельницького полк, який фактично став національною гвардією Центральної Ради. Не буду переказувати всю послідовність створення інших українських полків, але зазначу один важливий аспект: тоді ще тривала Перша світова війна, а шовініст — начальник Київського військового округу Константін Обєручєв — наказав усі українізовані військові частини відправити в окопи, на передову.
На початку серпня 1917 року почалася відправка: спершу на фронт поїхав полк імені Грушевського, потім — усіх козаків полку імені Полуботка, далі — Український курінь смерті. Настала черга й Богданівського полку, адже, як згадував згодом Михайло Грушевський, це «була одинока, розмірно добре зорганізована українська частина», яка «була більмом на оці Обєручеву, Корнілову, Керенському і бозна ще кому».
Напередодні до Києва увійшли російський полк кірасирів і полк донських козаків. Не встиг ешелон майже беззбройних богданівців виїхати з Києва, як його атакували ті самі кірасири та донці.
«На станції Пост-Волинський це перетворюється на шквал вогню — ешелон був чудовою мішенню.
Богданівці ж на щільний обстріл змогли відповісти лише десятком-другим пострілів: набоїв у них практично не було. Потім ешелон зупинили, і “воїни доблесної руської армії” почали добивати козаків прикладами і рубати шаблями, вигукуючи при цьому: “Ми вам покажем автономію, хохляцкіє морди!”
Загинуло 16 українських військовиків, було дуже багато поранених, решту беззбройних богданівців (близько 300 осіб, у тому числі й усіх офіцерів) арештували — і далі продовжували знущатися над ними. Ця трагедія шокувала всю Україну», — так писала «Українська правда».
Поховання загиблих богданівців перетворилося на багатотисячну жалобну ходу, адже це були перші жертви — не німців чи австрійців, а росіян, у федерації з якими УНР ще тоді планувала існувати. Подивіться архівні світлини — усе зрозумієте.
Ця могила, яка мала б бути священним місцем для нинішніх українців, — на Замковій горі — занедбана й занехаяна не менше, ніж уся сама Замкова гора. І от перед нами постає завдання — облаштувати це місце, а поряд із ним — оглядовий майданчик — до 12 серпня, дати поховання героїв-богданівців.
Я ЦЬОГО ДУЖЕ ХОЧУ.
