«Волинь» vs «Катинь»
Понад півстоліття головним історичним символом для поляків була Катинь. Однак тепер їхній фокус свідомо зміщено у бік нашої Волині...
Отже, підступний розстріл чекістами полонених офіцерів, військової еліти Польської держави був під суворим табу комуністичного режиму. Однак про нього потай розповідали у сім'ях, писали в підпільному самвидаві.
Тому «Катинь» стала однією з опор антикомуністичних, чи навіть ширше, антитоталітарних, настроїв у Польській народній республіці (ПНР) після Другої світової війни. Боротьба за відкриття правди про «Катинь» була невід'ємнии елементом боротьби за іншу, демократичну, вільну від комуністичного диктату Польщу.
«Катинь» нагадувала про одвічну підступність московії, яка навіть після падіння комунізму приховує правду про трагедію 1940 року. Здавалося після пов'язаною із «Катинню» Смоленською трагедією 2010-го вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність.
Але на той момент «Катинь» уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою — «Волинь». Події польсько-українського конфлікту у роки Другої світової (зведені до простої формули «Волинь-43») стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак — історичної політики.
Саме їхньому висвітленню приділялися передовиці газет, репортажі на ТБ і фільми. Вже перші появи нової теми в публічному простої засвідчили її різницю із попередньою:
- Головним ворогом поляків тут ставали не совєти/комуністи/московія, але українські націоналісти, а згодом, — просто українці.
- Головною втратою за якою сумували були не люди (імена, яких так дбайливо встановлювали у випадку Катині), а території (тому так легко розкидаються цифрами вбитих від 100 до 500 тисяч, тому часто на пам'ятниках не імена людей, а назви населених пунктів).
«Катинь» була відважним викликом сильній радянській чи потім кремлівському режимові (сталінсько-брєжнівсько-путінському). «Волинь» є спробою дошкульно вдарити слабшого сусіда, який воює проти того, хто, ще недавно вважався головним ворогом Польщі!
«Катинь» пробуджувала прагнення свободи, «Волинь» — ксенофобні настрої! Найразючіше різницю між символами «Катинь» і «Волинь» (в їхній етиці та естетиці) демонструють однойменні фільми Вайди та Смажовського.
Перший трагічний, але світлий і життєствердний, показує негідників, але й героїв, а другий — похмурий, депресивний, злий і сповнений ненавистю. Ось так «Волинь» витісняє із пам'яті польського суспільства «Катинь», представляється найстрашнішим злочином проти поляків.
Це відбувається саме тоді, коли на московії знову не лише заперечують розстріл польських офіцерів, коли реабілітовують і реанімовуючт комуністичний режим вцілому. Коли ця реабілітацію стає ідеологічною платформою для нової російської агресії проти сусідньої держави.
Тема «Волині» стає інструмент зближення Варшави із Москвою. Риторика, яка починається із засудження українського націоналізму і переходить в засудження боротьби українців за свободу починає звучати в унісон на схід і на захід від України.
Зрештою обидва сусіди України з однаковою наполегливістю вимагають від українців переглянути їх історію, то й самий період історії, та ще в тому ж напрямку. А пам'ять про «Катинь», яка була запобіжником від смертельних для Польщі марень про спільний кордон із московією вивітрюється.
