Московія вийшла на рекордні темпи захоплення українських територій

Welt з посиланням на Інститут дослідження (ISW) пише, що Російська Федерація вийшла на рекордні темпи захоплення українських територій: за неповний жовтень 2024 року (станом на 27.10.2024) РФ захопила 478 кв.км, що є найбільшим показником з березня 2022 року. У серпні Росія захопила 477 кв.км, у вересні – 459 кв. км.

Власне, нічого дивного в цьому немає. Я, аналізуючи діяльність 5-6 менеджерів, які правлять Україною, ще в лютому 2024 року прогнозував, що наприкінці літа фронт почне валитись, а восени може взагалі впасти з виходом російської армії на адміністративний кордон між Донецькою та Дніпропетровською областями.

Також нагадую мій інший прогноз: до весни 2025 року українські солдати, розбурхані закликами Мар’яни демобілізувати тих, хто відслужив три роки, просто складуть зброю та поїдуть додому. І ніхто їх не примусить захищати прогнилий корумпований режим.

Ось що я, наприклад, писав з цього приводу 5 квітня 2024 року:
* * *
Народ питає, як справи на фронті. Відповідаю – фронту скоро не буде. Бо міністр оборони Умєров, директор ДБР Сухачов і генеральний прокурор Костін за півроку спромоглись розвалити армію, яка недавно вважалась ледь не другою в світі. Якщо негайно не звільнити цих достойників з посад і не замінити їх притомними людьми, влітку фронт стане валитись.

Про причини цієї катастрофи я неодноразово писав – з початку повномасштабної війни зі Збройних Сил України дезертирувало, щонайменше, 130 тисяч військовослужбовців рядового та сержантського складу, головним чином – за останні півроку. І з кожним днем темпи дезертирства наростають. Зараз щомісяця реєструється понад 4 тис. кримінальних проваджень за статтями 407, 408 КК України, при цьому треба пам’ятати, що в ЄРДР вносяться одиничні випадки і то, коли командири військових частин вже починають судитись з ДБР. Тому справжня кількість дезертирів у кілька разів більша.

Звичайним явищем стала ситуація, коли в бліндажах на позиціях сидять командири батальйонів, бо ротних давно немає, а заступники комбатів бігають по траншеях замість взводних (бо командирів взводів також не немає) і командують кухарями, водіями й писарчуками зі штабу, якими намагаються замінити стрільців і гранатометників, що дезертирували.

І, головне, дезертири мають перед очима безліч прикладів, які їх надихають: у кожній бригаді є десяток своїх шабуніних, які фіктивно рахуються на службі та отримують грошове забезпечення, але проживають у Києві, де проводять час у столичних ресторанах. Це – друзі Умєрова або коханці друзів Умєрова, професійні «громадські активісти», співаки ротом, артисти київських театрів і просто заможні люди, які зрозуміли, що треба ухилятись не від мобілізації (ст. 336 КК України), як нещасні підкорювачі річки Тиса, а від військової служби (ст.409 КК України), як це за допомогою Умєрова робить професійний громадський активіст Шабунін,  тричі засуджений за квартирні крадіжки Шерембей, артист Молодого театру Тритенко, радник міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олійник і сотні подібних «військовослужбовців».

Попри те, що ці «воїни» вчинили тяжкий злочин, Умєров прикриває злочинців від ДБР та домовляється з Костіним про блокування розслідувань у випадку, якщо відносно якогось шабуніна реєструється кримінальне провадження за ухилення від військової служби, а також переводить ухилянтів з військових частин, де їх відсутність на службі всі бачать, до Міністерства оборони України. Це зробити тим простіше, що Костін остаточно розвалив досудове розслідування в справах про злочини проти встановленого порядку несення військової служби.

Це явище вже отримало назву «шабунінг»: навіщо ховатись від військкомату та платити дурні гроші за фальшиву довідку про непридатність до військової служби, якщо завжди можна домовитись з Умєровим? А міністр оборони внаслідок своєї розумової обмеженості навіть не усвідомлює, що він деморалізує та розкладає армію.

От тільки, коли фронт впаде, Умєров поїде додому в США, а тим українським військовослужбовцям, які виживуть і не потраплять у полон, доведеться з рюкзачками вештатись по Європі в пошуках притулку.