Як частота допомагає маніпулювати людським мозком
Музична диверсія тисячоліття, що змінила сприйняття людством звуків. Це далеко не конспірологічна теорія, як видається на перший погляд.
Відповідне розслідування здійснив нідерландський дослідник класичної музики, композитор-ентузіаст і рок-гітарист Пауль Давідс. На практиці йому вдалося довести, як звучать мелодії залежно від позиції ноти «Ля» (432 Гц чи 440 Гц) у хвилевих коливаннях частоти.
Відколи Міжнародна організація зі стандартизації (ISO) схвалила єдиноможливий лад на рівні 440 Гц як основний — концертний, минуло вже 60 років. Фактично, на сьогодні майже ніхто не виконує мелодії у ладі 432 Гц.
Музики, які грають твори епохи бароко, віддають перевагу «Ля» у 415 Гц, яка найчастіше використовувалася, до епохи класицизму. Сучасні ж виконавці частіше використовують 440-442 Гц, а іноді й вище як найбільш звичний і зручний лад.
Однак тривалий час у музичній історії використовувалася саме нота «Ля» із частотою 432 Гц. Навіть після прийняття стандарту, 1953 року 23 000 музикантів із Франції провели референдум на підтримку «Вердівського» ладу 432 Гц, але були ввічливо проігноровані.
Серед дослідників музики панує теорія, що лад у 432 Гц міг існувати ще у давній Греції, починаючи від Платона, Гіппократа, Аристотеля, Піфагора тощо. З якої ноти починається класичний звукоряд?
Відповідь вас здивує — із ноти «До»! Так от, нота «До» у цьому ладі дорівнюватиме 512 Гц, а на октаву нижче 256 Гц і ще нижче у наступному порядку — 128-64-32-16-8-4-2-1.
Тобто найнижча нота дорівнюватиме одній вібрації за секунду, а отже, відповідно, це і є перша нота звукоряду! Найвидатніший скрипковий майстер усіх часів — Антоніо Страдіварі (секрет майстерності створення інструментів, якого, досі не розкритий), створював свої шедеври, саме у частоті 432 Гц.
Коли ж з'явився лад 440 Гц? Уперше спроба масово змінити хвилі відбулася 1884 року, але зусиллями Джузеппе Верді зберегли ситуацію, після чого стали А=432Hz називати «Вердівським ладом».
Пізніше учень фізика-акустики Германа Хелмголца і ветеран Військово-морських сил США Джон Діґен 1910 року, переконав Американську Федерацію Музикантів перейти на A=440Hz. Із відтоді це став стандартний універсальний лад для оркестрів і музичних гуртів.
Діґен глибоко цікавився астрономією, геологією, хімією та всіма галузями фізики, особливо теорією світла й звуку, і його вважали головним у сфері музики та акустики. Він спроєктував військовий передзвін, на 440 Гц, який використовувався для пропагандистських новин часів Другої світової війни.
1936 року нацистський міністр пропаганди та таємний лідер в управлінні масами доктор Пауль Йозеф Ґьоббельс переглянув стандарт на 440 Гц як частоту, котра найсильніше впливає на мозок людини. Він зауважив, що цей лад можна використати для зомбування великої кількості людей.
Адже якщо позбавити наш організм природного налаштування, і підняти натуральний тон трохи вище, то мозок регулярно отримуватиме роздратування. Крім того, люди перестануть розвиватися, з'явиться безліч психічних відхилень, людина почне закриватися в собі, і їм стане набагато легше керувати.
Це стало основною причиною, через яку нацисти прийняли нову частоту ноти «Ля». Але чим керувалися згодом, прийнявши лад 440 Гц як основний? Здається, відповідь лежить на поверхні.
Ще один цікавий факт: відомий скрипаль, перша скрипка квартету «Amadeus» — Норберт Брайнін — був прихильником «Вердівського» камертону. Він виступав на скрипці Страдіварі, із налаштуванням «Ля» у 432 Гц на багатьох концертах, стверджуючи, що «Страдіварі саме для такого ладу замислював акустику своїх інструментів».
