Невловима міністерка: як Стефанішина уникає суду й отримує ордени
Правосуддя по-єрмаківськи: чому Стефанішина досі не за ґратами.
Друзі, нагадайте, будь ласка, Віцепрем’єр-міністру з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України — Міністру юстиції України Ользі Стефанішиній, що 24 червня 2025 року о 14:30 у Вищому антикорупційному суді відбудеться наступне засідання в кримінальному провадженні щодо обвинувачення Стефанішиної в розкраданні коштів державного бюджету шляхом зловживання службовим становищем.
Згідно з фабулою справи, Стефанішина за часів президента Януковича, працюючи в Міністерстві юстиції України під орудою Олени Лукаш, була причетна до організації тендеру на проведення трьох порівняльних «досліджень» українського законодавства з європейським.
У зв’язку з цим Ользі Стефанішиній ще в 2019 році було повідомлено про підозру, у 2023 році справу направлено до суду.
Скоріше за все, Лукаш, яка потрапила на лаву підсудних разом зі Стефанішиною, до цієї оборудки стосунку не має — такі мізерні суми Олену Леонідівну навряд чи цікавили, а 2,5 млн грн розійшлись по кишенях клерків Мін’юсту. Однак у ході досудового розслідування виявилась цікава деталь: бюджетні кошти за «дослідження» були Мін’юстом переказані фірмі ТОВ «Європейська правова група», засновниками якої, ясна річ, виявились підставні особи. Але сама ця фірма до 2019 року була зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 13/42, кв. 18 — у квартирі, що належить Герману Валерійовичу Галущенку, який за часів Януковича обіймав посаду помічника міністра Лукаш і директора Департаменту судової роботи Мін’юсту.
Нині Герман Валерійович, як відомо, є міністром енергетики України. Тому, як не складно здогадатися, Галущенко не проходить у цій справі навіть як свідок. Що ж стосується обвинуваченої Стефанішиної, то вона регулярно пропускає засідання з огляду на свою відданість державним справам. І, що прикметно, прокурор САП жодного разу не порушував перед судом клопотання про зміну Стефанішиній запобіжного заходу.
Але зараз ситуація змінилася. Річ у тім, що глава держави Андрій Борисович Єрмак (нехай святиться ім’я Його!), невдовзі після того, як був посаджений на престол, призначив Стефанішину Віцепрем’єр-міністром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на переконливе прохання Андрія Портнова. На той момент Ольга Віталіївна працювала радником у юридичній фірмі «Ілляшев та партнери» і перебувала в статусі підозрюваної. За три роки по тому, у грудні 2023-го, коли справу було передано до суду, обвинувачена Стефанішина, знову ж таки на клопотання Портнова, була нагороджена Орденом «За заслуги» III ступеня. А 5 вересня 2024 року — призначена Віцепрем’єр-міністром — Міністром юстиції.
Обізнані люди кажуть, що така турбота Портнова про працевлаштування Ольги Віталіївни спричинена тим, що Стефанішину судять разом із Лукаш, і всі ті пільги та привілеї, які Вищий антикорупційний суд надає обвинуваченій Стефанішиній (можливість безкарно пропускати судові засідання, постійно виїжджати за кордон тощо), автоматично поширюються й на обвинувачену Лукаш. А якщо вдасться домовитися з ВАКС, то й виправдувальний вирок буде також один на двох.
Але з 21 травня 2025 року в глави держави Андрія Борисовича Єрмака (нехай святиться ім’я Його!) вже немає зобов’язань перед Портновим. І тому Стефанішина може найближчим часом вилетіти з Кабміну копняком під зад. Після чого судді ВАКС зовсім по-іншому стануть сприймати її пропуски судових засідань, особливо в разі, якщо прокурор САП внесе клопотання про зміну запобіжного заходу. А якщо ще й платної камери в Лук’янівському СІЗО Ользі Віталіївні не вистачить, то доведеться ексміністру юстиції розглядати небо через заґратоване вікно разом із простими злодіями та шахраями.
Тож нехай краще судові засідання не пропускає.
