Ні миру, ні війни, але руїна і знелюднення для України від світу
Попри надану підтримку Захід усе ще пасе задніх перед новітньою «віссю зла». Цим користується РФ, вкидаючи в інформпростір чергову брехню.
Ситуація «ні миру, ні війни», яку практикує західна ліволіберальна євробюрократія (духовні нащадки Лєйби Троцького) — не визнаємо анексій, але й не вживаємо достатніх заходів для відновлення світового порядку, не може тривати нескінченно довго. Люди просто скінчаться в Україні.
Це форма без змісту крихка й ламка. Тому, або «буря у степу» за аналогією із «бурею у пустелі», або повний крах і переформатування світового порядку.
«Підтримка Європи», яка стає все слабшою й не послідовнішою, і очікуване повернення демократів до влади у США (якщо таке станеться вже наступного року) не відверне невідворотне. У кращому випадку лише трохи відтермінує.
Як на мене, то порядна людина, дійшовши висновку, що в її країни немає майбутнього, або шукає собі більш перспективну країну, перебирається в неї й залишає в спокої нещасну батьківщину; або полишає всі спроби вплинути на ситуацію.
Натомість занурюється у сферу суто особистого, намагаючись якомога спокійніше, без шкоди для інших дожити свій вік у безнадійному місці. Як зробив колись давньогрецький філософ-матеріаліст Епікур.
Коли він зрозумів, що його Афіни зазнали незворотної історичної поразки та не мають ради на македонців, — забив на політику. Епікур закрився у своєму саду і втішався там бесідами із вузьким колом однодумців, за що отримав прізвисько Спаситель-Садослов.
А систематичний публічний лемент укарїнців у соціальних мережах на тему безнадійності нашої країни й народу видає або невротика, який не може ні боротися, ні змиритися (тільки нити й випускати пару у свисток); або свідомого інфлюенсера, який професійно і не безкоштовно займається деморалізацією цільової аудиторії, що погіршує загальну ситуацію.
