Нічого про Україну без України, хай що собі намріяв Трамп
Спроби втягнутися в обговорення планів Москви — шлях до безвиході й поразки. Тим більше абсурдно із недодержавою, де системна українофобія.
На будь-яких міжнародних перемовинах представники України завжди мають чітко дотримуватися трьох ключових позицій. Означимо їх нижче для розуміння ситуації:
- Внутрішні справи України a priori не можуть бути предметом обговорення.
Не лише будь-яких домовленостей (це само собою), а й будь-яких обговорень. Яка у нас мова і яка церква, яких героїв нам шанувати і як проводити деколонізацію. Коли і як нам проводити вибори і кого на них обирати.
Яка у нас чисельність і структура збройних сил, яку зброю ми виробляємо чи купуємо і як саме ми будемо знищувати ворога в разі нової агресії. Як варіант, ігноруючи наполегливі намагання обговорити наші внутрішні справи, українські переговірники можуть почати натомість обговорення справ РФ.
Тобто потребу її демократизації, заборони рашизму й ідеології «руzzкаго міра», усунення від влади та покарання воєнних злочинців на чолі з путіним. А ще, вільного самовизначення народів РФ, ліквідації російської ядерної зброї і всіх наступальних озброєнь як головної загрози миру на планеті.
- Те саме стосується питань, врегульованих нашою Конституцією.
І це не лише незалежність, суверенітет і територіальна цілісність, а й, наприклад, курс на членство в ЄС і НАТО. Не кажучи вже про те, що ЄС і НАТО є міжнародними організаціями, найвищі органи яких ухвалили рішення, що Україна буде їхнім членом.
Не РФ чи будь-якій іншій державі змінювати рішення НАТО чи українську Конституцію. Питання не в тому, наскільки НАТО ефективне і наскільки довго нам рухатися до членства, а в незмінності нашого геополітичного вибору.
- РФ була, є і має залишатися для нас державою-агресором, а путін і його спільники — міжнародними злочинцям.
Якщо існує потреба, можна вести переговори й зі злочинцями, щоби визволити заручників чи запобігти новим злочинам. Але від самого факту переговорів злочинці не перестають бути злочинцями.
Відтак про жодну «нормалізацію», жодне прощення, жодне зняття санкцій, відмову від компенсацій чи конфіскації російських активів, як і про відмову від будь-яких передбачених міжнародним правом засобів відновлення територіальної цілісності України з нашого боку не може бути й мови.
Спроби українських перемовників відступати від цих трьох базових принципів неможливо буде розцінювати інакше, як крок до зради й капітуляції. Тож так собі й зарубайте на носі.
