Нового очільника НАБУ визначатимуть у Вашингтоні

Провідне американське видання "Financial Times" випустило статтю про те, як Зеленський "збирається оголошувати Хрестовий похід проти олігархів" аби догодити Байдену. Стаття слізно просить нас повірити, що рішенням про закриття трьох телеканалів Зеленський готується до масштабної боротьби з олігархами.

Словом, чергова серія новин, потрібних аби люди на Заході які не читають українською зробили неправильні висновки. Ось ця вітрина "президент робить усе для реформ", "президент ось-ось почне проти Коломойського", "Коломойський злякався і перевіз бухгалтерію в санаторій" колись розповсюджувалася в медіа (особливо в західних) з вуст такого собі Сергія Лещенка, який мав на меті випереджати критику проти Зеленського.

Значно важливіше інше: стаття опублікована за авторством Романа Олеарчука, який давно помічений у підмахуванні інтересам олігарха Віктора Пінчука. О диво, антикорупційний запал олігарха Віктора Михайловича і цієї статті у "Financial Times" дивним чином співпадають.

У 2013 році в тій такі "Financial Times" Роман Олеарчук був помічений в публікуванні статті про те як Пінчук прагне побудови чесної України. Та і сам Олеарчук недарма у 2008 році був учасником заходів Фонду Пінчука і Yalta European Strategy.

Словом, невибагливий такий піар-сигнал від Віктора Михайловича про свої очікування. І як завжди усе упаковано в прийнятну форму реформ і антикорупції.

Але найбільш показово, що ця стаття з'являється у розпал кампанії навколо можливої зміни керівництва НАБУ, яке лише побіжно хоч і в позитивному контексті згадується в статті. Те, що її публічно коментують і її прихильники, і її опоненти, означає що йде неабияка боротьба за крісло в якому зараз сидить Ситник.

У той час як група впливу Пінчука переконує у незамінності Ситника в інших олігархічних груп, вочевидь, інші кандидати. І сьогоднішня акція нардепа від "слуги" Дмитрука зі збором підписів проти Ситника — частина цієї кампанії по боротьбі за крісло в НАБУ.

Про short list кандидатів говорити поки зарано, але нещодавня інформація про отримання Рябошапкою відзнаки Держдепу США активізувала і чутки про його призначення в НАБУ головою замість Ситника. На додаток, їх підтримав і його ексзаступник Віктор Чумак, колишній нардеп від УДАРу та соратник Анатолія Гриценка.

Не залишається осторонь боротьби Сергій Льовочкін, про якого недруги (особливо в особі експертів пулу Медведчука) люблять все частіше називати новим власником Банкової. Частково це і стає підставою говорити про загрози для Ситника і потребу Пінчука його укріплювати: Льовочкіна на Банковій стало як ніколи багато, і якщо виявиться що він вже встиг витягнути з кишені Рябошапку.

Тому цього місяця буде багато розмов як про те, що Ситник незмінювана особа, так і про те, що його не можна лишати на посаді. Обидві історії будуть, звісно ж, під соусом боротьби з корупцією, усе як треба і як любить західний споживач.

Але найголовніше вже сталося; Байден виграв і це дає шанс змінити конфігурацію на українському столі тим, хто добре грає з контактами на Заході. А таких людей у вищому ешелоні нашого олігархату якраз двоє: Пінчук Віктор Михайлович, якого хлібом не корми дай потримати за руку якогось впливового американця, і Сергій Льовочкін, який цілих 10 років оплачував послуги топконсультанта зі США Манафорта.