Нову Руїну в Україні створили путін і Зеленський
Складність війни для нас полягає ще й тому, що крім фронту, Україна має вирішувати також і проблеми тилу. Нині тил гниє зсередини.
Так, окрім складової повернення наших територій, є ще й інша, за що триває війна — стати частиною Заходу. А проте, внутрішня робота, яку всі ми маємо здійснити, має велике значення, особливо, коли на фронті новини невтішні.
У цьому сенсі хотілося б, щоби період до виборів (які зараз неможливі) був пройдений із результатом. Маємо на увазі й наш рух до євроатлантичних інституцій (безпосередньо критерії ЄС), і коригування ряду підходів у способах комунікації вз суспільством та політичної конкуренції.
Коли закінчиться активна фаза війни, і публічна політика знов увірветься у наше життя, хотілося б, щоби вона увірвалася зі значно якіснішими моделями та підходами. Без головного акценту на звинуваченнях та виправдовуваннях між опонентами (таке прагнення уже спостерігається), а на залученні (реальному) більшої кількості громадян до напрацювання тих чи інших рішень.
Існує такий термін «деліберативна демократія» (або ще «дорадча демократія»). Це формат, за якого велике (виключне) значення має колективне обговорення різних тем.
Не лозунгове чи викривальне обговорення, а таке, що базується на аргументах, з метою напрацювання конкретних раціональних рішень. Хороша можливість залучати якомога більше соціальних груп суспільства до обговорення конкретних тем, яка має багато позитивних прикладів таких обговорень абсолютно у різних країнах світу.
Як приклад — суспільна дискусія у Китаї щодо міського управління, кар'єра чиновників у Бразилії, пенсійне законодавство в Японії. Це не лише спонукає до просвітництва (що є реальною прогалиною усіх постсовєцьких країн), а й до розуміння того, що справжня демократія має працювати саме так.
Тобто не коли політики підхоплюють якусь проблему і починають далі на ній спекулювати, а коли реальна проблема через комунікацію з представниками суспільства переводиться на рівень політичного завдання. Далі відображається у програмах/обіцянках (виходячи з реальних, раціональних можливостей), і потім — на рівень виконання у взаємодії з різними гілками влади.
