«Очі» рослин: як ліана навчилася бачити без очей
Чи мають рослини зір? Нові дані з експериментів у США.
У рослин знайшли зір
Рослини, принаймні деякі, якимось чином можуть «бачити». І мова йде не про геліотропізм, коли соняшник повертає своє суцвіття за світилом, а про справжню подібність до зору, здатного розпізнавати.
В американському штаті Юта ботаніки Вайт і Ямасіта поставили експеримент із виткою рослиною бокілою трьохлистою (Boquila trifoliolata), що росла в горщиках.
У природі ця вологолюбна ліана використовує як опору різноманітні дерева та чагарники в помірному поясі Чилі та Аргентини. І вже понад десять років тому ботаніки помітили, що ця ліана… підлаштовує форму своїх листків так, щоб вони були схожі на листя рослин-господарів. Така мімікрія може бути корисною, наприклад, для маскування від рослиноїдних тварин.
«Довгий час залишалося загадкою, як ліана може сприймати інформацію від сусіднього дерева. Учені будували найрізноманітніші припущення. Ну, наприклад, вони думали, що від рослини-опори поширюються якісь леткі речовини, а бокіла це відчуває й далі змінює свої листки відповідно до листя господаря. Інші вважали, що при дотику ліани до опори вона заражається якимись мікробами, спільними тепер уже для рослини-опори і ліани. І ці мікроби змушують ліану перетворювати листки у потрібному напрямі.
Однак було помічено, що іноді навіть не потрібен контакт із рослиною-опорою. І одна й та ж ліана може спочатку витися по одній рослині, мати одне листя, далі перейти на іншу — і листки навіть у межах одного стебла будуть різними.
Дехто навіть припускав, що ліана безпосередньо запозичує генетичну інформацію в рослини-господаря… Усе це саме по собі вже вражає.
Вайт і Ямасіта змусили бокілу витися по пластикових штучних рослинах, прямих аналогів яким у природі не існує. І — так!
Бокіла навчилася імітувати пластикове листя, у якого немає ані ДНК, ані летких речовин, ані якихось особливих мікроорганізмів. Словом, інакше як очима, за допомогою яких ліана розглядає форму листя рослини-господаря, пояснити це неможливо — а потім вона вирощує у себе таке саме. Тобто рослина якимось чином повинна сприймати форму об’єктів.
У XIX столітті висувалися гіпотези, що рослини можуть бачити — для цього у них може бути якесь примітивне одноклітинне «око». Потім подібне припущення звучало й на початку XX століття. Дослідники вивчили наявну літературу і тепер міркують, чим саме й як рослина могла розпізнати ці пластикові листки.
Чи можна взагалі в якомусь сенсі говорити про зір у рослин?
«Згаданий експеримент нібито дозволяє нам припускати, що принаймні хоча б у однієї рослини є такий зір, так. А те, що рослина сприймає світло, напрям світла, інтенсивність, спектр падаючого світла — це давно відомо й добре досліджено. Але саме зір у нашому розумінні — як отримання зображення, його певна обробка і відповідна реакція — це, мабуть, унікальний випадок у рослинному світі».
