«ОПЗЖ 2.0»: Ізраїль спонсорує передвиборчу агітацію Арестовича
Володимир Зеленський і голова держави Андрій Єрмак випустили з України свого ручного пропагандиста, щоби трохи подоїти ізраїльтян.
Свідченням вищенаведеного є агітаційний вояж колишнього позаштатного радника Офісу Президента Олексія Арестовича до Землі обітованої під особистою протекцією Посла Ізраїля у Києві Михайла Бродського.
Відеозвіт із турне самозваний український розвідник і без перебільшення найщиріший друг "хороших русскіх" виклав на своєму YouTube-каналі, передає медіаагенція "Останній Бастіон".
Як можна побачити й почути у ролику, більшість учасників велелюдної зустрічі у Тель-Авіві були переважно російськомовними та (о диво!) громадянами країни-агресорки, але чомусь вирішили втекти до Ізраїлю.
Прикметно, але сам Арестович, як і його ситуативний патрон – посол Бродський – постійно спілкується російською мовою, вважаючи українців "людьми другого сорту", на відміну від українофобів Юлії Латиніної чи Дмітрія Бикова.
«В Україні серед українців досі панує поділ на "західняків" і не таких "східняків. Отже, я роблю висновок, що у нас відсутня національна самоідентифікація. Самоідентифікація – це багатоповерхова система. У нас всі вимагають виключно одну самоідентифікацію, але так, на мою думку, не буває. Попри поверхову єдність ми всі один від одного відрізняємося: волиняни недолюблюють галичан, а тернопільці – іванофранківців.
Це нормально. Проте, той факт, що українці сильно зациклені на мові є проблемою, це політтехнологія ще з 2004 року. Хто такі, по суті, українці? – Це молода нація, ми робимо багато дурниць... Власне у нас у минулому захована потрійне коріння, бо попри те, що дали початок одразу трьом народам – полякам, євреям і росіянам, – ми маємо частину кожного з них. Тому, залишмо деяким людям право думати та говорити те, що вони хочуть такою мовою, яка їм подобається», – висловився Арестович у Тель-Авіві.
Цей виступ позаштатного ексрадника Банкової викликав чималий резонанс і справжній фурор серед російськомовної діаспори Ізраїлю, представники якої пообіцяли підтримку у разі висування Арестовича у народні депутати чи (не дай Боже!) президенти.
Очевидно, свого роду пробний агітаційно-пропагандистський вояж має на меті зацементувати потенційний електорат під майбутню "партію Арестовича", яку Офіс Президента демонстративно просуватиме на прийдешніх по скасуванню воєнного стану парламентських виборах.
Серед тих, хто готовий уже зараз віддати голос за цю балакучу маріонетку, – виділяємо жіночок віком 35-55 років, яких заколисує Олексіїв голос, російськомовних громадян і можливо байдужу молодь від Полтави до Ужгорода, котра не чуючи землі під ногами забула про війну в Україні.
У народі здавна кажуть: «Біда навчить», – але українського виборця біда, особливо у вигляді російської агресії геноцидного типу, нічого так і не навчила, бо до влади щоразу проходять найпотворніші покидьки (ґвалтівники, наркомани, педофіли, бандити), котрі не проминуть увагу скористатися із патріотизму.
Насамкінець закликаємо читачів пам'ятати про те, що перемога над російськими загарбниками із Зе-владою неможлива, бо це – справжній "цирк на дроті".
Саме тому проголошений "Останнім Бастіоном" курс на культурний, політичний, і врешті державний націоналізм має стати національною ідеєю, навколо якої згуртується численний етнос (дав. гр. ἔθνος – "народ"), що проживає на території України.
