ОУНівець Лемик вбив чекіста Майлова не зі злоби, а щоб зупинити велике зло

Священник Михайло Греділь продовжує знімати новий фільм про ліквідацію сталінського резидента в Польщі.

Священник УГКЦ Михайло Греділь продовжує зйомки художнього фільму про одну із найгучніших акцій ОУН – ліквідацію начальника канцелярії консуляту СРСР у Львові Алєксєя Майлова (за сумісництвом емісара більшовицьких спецслужб)  – Олексія Майлова в 1933 році. 

Про це він розповів в короткому інтерв'ю кореспонденту Останнього Бастіону.

З нами, зокрема, працюють актори з театру Зіньковецької, Першого драматичного театру дітей та юнацтва, театру ім. Лесі Українки.

Зйомки тривають, але вони ще на початковому етапі, бо дуже багато сцен. До того ж актори, які знімаються у фільми працюють повністю безплатно і залучені у театральних виставах – у когось прем'єри, у когось вистави, а у когось і навчання. Втім до кінця цього року фільм має бути готовий до виходу.

Я читав, що в зйомках мали брати участь не лише професійні актори, але і місцеві жителі, зокрема депутати.

Звичайно, то наші друзі, знайомі, мешканці Городка, з інших районів Львівщини. Там дуже багато акторського складу буде залучено. Головні ролі, звісно, виконують професіонали. Але навіть другорядні ролі грають не менш талановиті люди.
А автор сценарію у нас, нагадаю, Тарас Антипович – це він написав сценарій до Чорного Ворону і серіалу Будуть люди.

Словом все побудовано на волонтерській роботі, на самофінансуванні?

Так, тож кошти, звісно, потрібні... Ми фактично вибили у Львівської влади – з ОДА, городоцької мерії (ОТГ) по 100 тисяч гривень. Але то, якщо ми їх освоїмо то воно буде лише на  пост продакшн (на виготовлення фільму).

А що вас надихнуло на ідею зняти фільм про Миколу Лемика, знаємо ви раніше зняли фільм Незламні – про ЕКС ОУНівців в Городку.

Так, ми завжди брали такі теми, ті, що інші воліли не братися.Режисери воліють знімати фільми на якусь відсторонену тему або, які пов'язані з якимись сучасними, щасливими  моментами для країни. Але вкрай мало людей, які хочуть говорити про долю людей, які віддали своє життя заради України, українського народу, заради перемоги національної боротьби.

Тож ми вирішили в пам'ять про них присвятити свої фільми. Щоб згадка про них лишалася екранізована.

«Незламні» – це короткометражний художній історико-документальний фільм знятий на основі реальних подій, події розгортаються у місті Городку на Львівщині у 1932 році. 

 А ви можете згадати, коли настав той момент, коли ви вирішили реалізувати ідеї зняти фільми про національно-визвольну боротьбу націоналістів... Як саме настав той момент?

Тут у нас в Городку мономент стоїть борцям за волю України – Біласу, Старику, Данилишину, Березинському.... тим хлопцям, які робили напад на пошту окупантів в 32 році.

Пам‘ятник у Городку

Власне я побачив, що дуже мало людей приходить вшанувати їх пам'ять. І я постановив, що це треба вивести на екрани, бо як би не було, а люди фільми дивляться.

А які ви бачите результати, зміни, можливо, у вашому місті після виходу фільму?

Ну серед молоді немає тепер такої людини, яка б не знала кому той пам'ятник побудований.

І коли ми говоримо про Біласа і Данилишина і їх чин – експропріацію польських коштів, то люди, хоч і не можуть їх біографію повторити, але вони вже знають, що то були за хлопці, яка була їх мета, і яка була акція проведена.

І ми з тим фільмом Україною проїхалися і є результат позитивний.

Ті, хто переглянув фільм вже не будуть як ті незрячі селяни з фільму, що допомагали полякам затримувати хлопців?

Люди тоді багато чого не знали. Бо так їх польська влада показала – грабіжниками. 

Я нещодавно спілкувався з одним з останніх підпільників ОУН, що залишилися на Дніпровщині, зокрема у Кривому Розі, і він стверджує, що без прикладів героїзму ми не можемо повноцінно виховувати народ, погоджуєтеся?

Так, звісно. От особисто мені закидали: як це священник може знімати фільм про збройний напад? Тим більше, що там така проблема як вбивство. Але є наша історія, і то відбувалося в такий час і має бути правильне розуміння боротьби в умовах становища в якому Україна опинилася.

Ми не можемо через призму сучасності дивитися на події, які були тоді. І вбивство Майлова, методи боротьби ті, вони були доречними.

А з думками щодо недопустимості фільму про  ЕКСи та ліквідації ворогів ви зустрічалися в церковному середовищі?

Ні… у світському. Серед політикуму… Вони бачать інші методи. Вважають, що нині треба домовлятися… Це їх право, але в жодному випадку не можемо осуджувати те, що було тоді. Їм було видніше як діяти. І атентат Лемика в тих історично умовах був виправданим.  

Ним рухала любов до своєї нації…

У нас у фільмі теж буде показано, що йому не легко дався цей вибір. Він не просто пішов і зробив. Перед ним теж стояла велика дилема. Моральний вибір.

Починаючи з того, що в його освіту батьки вклали багато коштів. Його тато в ньому бачив науковця.

І у фільмі, який ми знімаємо показано, що у нього є душевний неспокій. І він навіть коли тренується стріляти згадує слова тата, який покладає на нього надії.

Він йому розповідає, що тішиться, бо син виросте доброю людиною…. Ось. І ми у фільмі хочемо показати як то все насправді виглядає. І що боротьба за Україну не дається легко.

Інтерв'ю підготував Віктор Орел.