Парадна пресконференція Зеленського

Минуло два роки та два дні війни (учорашній день був першим днем третього року).

На фронті нічого суттєвого за минулу добу не сталося і тому коментувати нема чого. Всі розповіді про російський наступ на різних ділянках не знаходять (принаймні поки що) жодного відображення на картах ISW.

Зрозуміло, що сьогодні головною подією була велика пресконференція Зеленського. Вона виявилася тією самою «конференцією», яку пару днів тому анонсував президентський прессекретар Нікіфоров.

Я вже було думав, що це справді буде конференція за участю всіх головних керівників країни для прийняття якихось доленосних рішень, але це виявилося всього лише парадна пресконференція Зеленського, після якої в мене особисто питань побільшало, ніж було до неї.

Зеленський вперше озвучив втрати української армії у цій війні. Як він стверджує, за два роки війни загинуло 31 тисяча українських солдатів.

При цьому він повідомив, що російських солдатів загинуло 180 тисяч.

Тобто у 6 (шість) разів більше. Зеленський особливо наголосив, що всі інші дані про військові втрати України – це брехня та російська дезінформація.

Нехай американські військові нарешті дадуть відповідь, що це вони нам повідомили: брехню чи російську дезінформацію? Чи й те, й інше разом?

Ще Зеленський повідомив, що «наші контрнаступальні дії минулої осені були на столі Кремля ще до того, як почалися контрнаступальні дії».

Контрнаступ ЗСУ почався на початку червня і, отже, якщо вірно те, що говорить Зеленський, на «столі Кремля» план цього контрнаступу мав виявитися ще навесні.

Я ще можу зрозуміти, коли Байден (81 рік) плутає Макрона з померлим в 1996 Міттераном, але коли Зеленський (46 років) плутає осінь з весною і не пам'ятає, коли його армія (який він верховно і головно командує) почала свій епічний лобовий контрнаступ на заздалегідь підготовлені позиції противника - лінію Суровікіна (причому, одразу в трьох місцях) - це викликає багато питань.

До речі, про цей контрнаступ Зеленський сказав, що він зірвався тому, що партнери не поставили обіцяного озброєння.

Конкретно, він сказав так:

«У нас був кулак для контрнаступу. Не говоритиму де, всі й так приблизно знають подробиці, і не говоритиму, скільки це готувалося. До сьогодні з того пакета – чотири бригади «голі». Чотири бригади – без техніки, про яку було домовлено, підписано, тиснули руки, не доїхало. Ви розумієте, що це за кількість людей. Могли воювати ці чотири бригади? Ні, вони не воювали. Так, вони стояли і чекали техніку. Ми розуміємо, що є питання, і треба відповісти на деякі питання, для цього потрібен аудит».

У мене у зв'язку із цим повідомленням є два питання.

Перше: якщо це так, то навіщо ж ви, Верховний Головнокомандувач, наказали наступати? Офіційні українські джерела по-різному оцінюють кількість бригад, які брали участь у літньому контрнаступі. Але заяви всіх спікерів укладаються в інтервал від 9 до 16 бригад. Тобто навіть якщо виходити з того, що бригад було 16, то як можна було розпочати наступ, якщо чверть із них не мали зброї та були «голі»?

І друге: як тоді сприймати зроблені напередодні контрнаступу заяви деяких офіційних осіб Офісу Президента (включно з моїм улюбленцем - Подоляком) про те, що для контрнаступу все готове на 100%? Кого вони дезінформували? Самих себе? Кремль? Український народ? Солдат ЗСУ, яких вони кинули в бій, чудово знаючи, що зброї явно недостатньо навіть відповідно до їхнього власного плану контрнаступу?

Як це можна кваліфікувати? Як дурість чи як зраду?

На цій пресконференції Зеленський уникнув відповіді про неминучість мобілізації і натомість почав міркувати про якийсь «аудит», який почав Сирський і який має щось виявити. Я, відверто кажучи, думаю, що цей їхній «аудит» не більше, ніж затягування часу та спроба відтягнути неминучий момент проведення жорсткої мобілізації.

Нічого особливого цей «аудит» не виявить і ніяких легіонів, що спустилися з небес - не дасть. Але поки він іде, можна знову відкласти питання про мобілізацію і продовжувати цей малодушний самообман, тоді як українська армія через відсутність поповнення, спливаючи кров'ю, відступає.

Ще Зеленський повідомив, що тема його «сумнівної легітимності» після 20 травня є «російським наративом».

Я не знаю чим вона є, але навіть якщо російські спікери щось і говорили з цього приводу (мені, щоправда, на очі не траплялися їхні висловлювання на цю тему), то це лише означає, що вони говорили чисту правду.

Тут не повинно бути неясностей. Я прямо повідомляю всім моїм читачам, що якщо завтра путін скаже, що Земля має форму кулі, то я не кинуся тієї ж миті доводити, що вона плоска. Я скажу страшну і немислиму для вас річ: путін - правий!

Так і тут. Мені ліньки відсилати вас до мого допису місячної давності, в якому я докладно розбираю цю колізію закону та Конституції України, але факт залишається фактом: 20 травня повноваження Зеленського закінчуються і його обов'язки має почати виконувати Стефанчук.

Зеленський стверджує, що кожен, хто говорить про верховенство Конституції України над будь-яким її законом та про те, що суперечність між будь-яким українським законом та Конституцією вирішується на користь Конституції – є путінським найманцем та одержувачем грошей від Кремля. І що з цього приводу він має дані розвідки.

Але навіть ці дані розвідки (якщо такі дійсно є) не змінять тієї очевидної істини, що Конституція - це основний закон держави й ніякий інший закон не може суперечити тому, що у ній написано.

Стефанчук послужливо кинувся допомагати Зеленському і заявив сьогодні, що відповідно до статті 108 Конституції, Зеленський «виконує свої повноваження до вступу на посаду новообраного Президента України».

Але шановний речник Верховної Ради забуває, що є ще стаття 103 Конституції України, яка свідчить, що «Президент України обирається громадянами України... строком на п'ять років». І виконання статті 108 поза п'ятирічного терміну є порушенням статті 103, отже - порушенням Конституції, незаконним утриманням влади й, отже, державним переворотом.

Зеленський намагається подати факти таким чином, що альтернативою його безкінечному правлінню є вибори, проведення яких під час війни забороняє закон.

Але це не так.

Це свідома заміна понять. Насправді тут не потрібно порушувати закон і проводити вибори.

Просто відповідно до Конституції України 20 травня повноваження Зеленського закінчуються, і він має їх передати Стефанчуку. Як би сам Стефанчук не хотів цього уникнути. Без жодних виборів. Тихо та мирно.

А ось в.о. президента Стефанчук можна як завгодно довго перебуває у цьому своєму статусі, оскільки це прямо передбачено Конституцією України (стаття 83, четвертий абзац).

Тож перемога України, швидше за все, відбудеться вже за президента Стефанчука, а не за президента Зеленського. А те, що вона, зрештою, буде, у цьому я не маю жодних сумнівів. І запорукою цього є зовсім не полководчий геній Зеленського, а стійкість і мужність українських солдатів разом із допомогою Заходу (скільки б ми з її приводу не журилися).

Слава Україні! 🇺🇦