Патріотів багато, патріотизму - нуль
Іван ФРАНКО
СІДОГЛАВОМУ
Ти, брате, любиш Русь,
Я ж не люблю, сарака!
Ти, брате, патріот,
А я собі собака.
Ти, брате, любиш Русь,
Як хліб і кусень сала, —
Я ж гавкаю раз в раз,
Щоби вона не спала.
Ти, брате, любиш Русь,
Як любиш добре пиво, —
Я ж не люблю, як жнець
Не любить спеки в жниво.
Ти, брате, любиш Русь
За те, що гарно вбрана, —
Я ж не люблю, як раб
Не любить свого пана.
Бо твій патріотизм —
Празнична одежина,
А мій — то труд важкий,
Гарячка невдержима.
Ти любиш в ній князів,
Гетьмання, панування, —
Мене ж болить її
Відвічнеє страждання.
Ти любиш Русь, за те
Тобі і честь, і шана,
У мене ж тая Русь —
Кривава в серці рана.
Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
Патріотична партія України, УКРОП – Українське об’єднання патріотів, Політична партія «Патріот». Як багато тих, хто хоче демонструвати свою відданість рідній землі. Як мало тих, хто насправді відданий їй.
За гучною назвою легко ховати свої дріб’язкові ідеї. Патріоти… Хіба їх повинно бути багато? Куди не кинься, зараз усі зробилися «патріотами», вивісили білборди, запустили сайти, говорять про зміни й б’ють лоби до крові, визначаючи, хто більший патріот у своєму невігластві, а хто менший.
Мета самопроголошених патріотів у всіх одна – помножити свої прибутки й розширити сферу впливу. Та хіба в цьому полягає патріотизм? Це, радше, «празнична одежина» з корисливої любові, як її називає наш поет, учений, революціонер Іван Франко.
Справжня ж любов і вірність своїй Батьківщині полягає не в назві. Вона глибше – у діях. Мабуть, через великий патріотизм, УКРОПи забули, що живуть вони в Україні, а не в УКРОПії, але ця псевдоукраїнська політична партія вперто намагається будувати країну укропів і насильно намагається вселити всім цю назву.
Будувати треба не країну УКРОПів. Принаймні, її не слід будувати в Україні. У нас уже є віками й тисячоліттями будована країна, що веде історію від аріїв, трипільців, скіфів, сарматів і завжди була найпотужнішою державою Східної Європи. Допоки в ній не поселилися такі укропи й інші гібриди, які під виглядом патріотів, зрештою, розкололи її.
У Великій Британії, для прикладу, всього 3 політичні сили: Лейбористи, Консерватори та Ліберал-Демократи. Політика партій прозора, дії – конкретні. Любов і патріотизм вимірюється благополуччям народу. Що краще партія піклується про суспільство, то більшу підтримку вона має. У цьому полягає патріотизм – у служінні своїй землі через служіння кожному громадянину.
УКРОПи й інші патріотичні «Патріоти» змагаються не за свою землю, а за свою владу на цій землі. Влада – належить народу. Завдання політичних партій – служити своїй громаді. У цьому і є справжня любов до своєї землі. Але це почуття пізнається тільки з дитинства, із колиски матері – українцям.
УКРОПи й всяка всячина цього не зрозуміє, вони - чужинці, зациклені на будуванні якоїсь штучної «укропії». На Україну їм начхати. Як і уряду. Як і Президенту. Як і решті Патріотів.
Україну здатні любити тільки українці. Боліти нею. Молитися за неї. Любити не завдяки всьому, а попри все. У цьому полягає наш патріотизм. Щоб виплекати інший, кращий – треба нова влада. Влада українців, не "укропів". Тоді можна говорити про процвітання нашої Батьківщини, а не укропу.
Пишаймося тим, що ми українці й не дали ототожнити себе з "укропами" чи іншими рослинами або самопроголошеними псевдопатріотами.
Любити можна тільки по-справжньому, інше - лише брехня й фальш.
