Перед українцями стоїть надскладне завдання

Захід має подвоїти підтримку – генерал-лейтенант армії США (у відставці) Дуґлас Лют

Попри складнощі, Україна продовжує контрнаступ, активні бої на фронті свідчать, що ЗСУ "однозначно прагнуть тиснути", такими оцінками поділився з медіа координатор стратегічних комунікацій Ради з нацбезпеки США Джон Кірбі у вівторок.

У новому звіті одного з провідних аналітичних центрів Великої Британії – Королівського об’єднаного інституту досліджень оборони та безпеки – йдеться про те, що напередодні контрнаступу західні лідери “надто довго вагалися щодо надсилання ключової зброї”.

Таким чином, росія отримала час на створення кількох ліній оборони, які всіяні десятками тисяч мін і широкою мережею оборонних земляних укріплень.

На тлі цих оцінок Грузинська служба Голосу Америки поговорила про хід українського контрнаступу та зброю потрібну Україні з генерал-лейтенантом армії США у відставці Дуґласом Лютом, який служив постійним представником США в НАТО в 2013-2017 роках.

Інтерв'ю відредаговане для ясності й плинності.

Екатеріне Маґалдадзе: За оцінками спостерігачів, український контрнаступ просувається повільно і супроводжується значними втратами. Військові експерти зауважують нетерплячість багатьох і тиск на Україну. Як ви можете прокоментувати хід контрнаступу? Що зараз потрібно Україні?

Дуґлас Лют: Перед українським контрнаступом стоїть найскладніше тактичне завдання, яке тільки можна собі уявити. А саме – подолати стаціонарні оборонні споруди. Уявіть послідовні смуги мінних полів, перешкод, в тому числі фізичних перешкод як рови та танкові пастки, керовані й спостережувані лінії прямого вогню, а також артилерійські системи, підкріплені ударними російськими вертольотами.

Це найскладніше тактичне завдання. Якби це робила американська частина, вона б виконувала завдання тільки за умови переваги в артилерії, якої українці не мають. І якби вона мала перевагу в повітрі, тобто контролювала повітря над бойовим простором, а українці цієї переваги теж не мають.

Тож ми нереалістично очікуємо, що українці зроблять на полі бою щось таке, що американські підрозділи навіть не спробували б. Тому ми повинні мати реалістичні очікування, реалістичні в тому сенсі, що цей поступ буде повільним, а також реалістичні в тому сенсі, що будуть жертви та втрати з українського боку, оскільки вони не мають усіх необхідних можливостей.

Ось, наприклад, українці не мають достатніх потужностей для розмінування. Потрібне інженерне обладнання для пробивання мінних полів. Результатом буде поступ у розмінуванні цих полів. Проникнення через ці мінні поля відбувається набагато повільніше, ніж ми могли очікувати. Тож я думаю, що тут потрібна доза реалізму з точки зору того, що українці намагаються зробити і як швидко вони можуть досягти успіху.

Е.М. Нещодавно президент України Володимир Зеленський заявив про “повернення війни на територію росії”. Як ,на вашу думку, змінилось ставлення Заходу протягом останніх 18 місяців щодо можливих атак України по території росії та на те, що потрібно Україні, щоб виграти війну?

Д.Л.: Сполучені Штати та інші союзники по НАТО отримали від України зобов'язання, що надані ними системи не будуть використовуватися для нападу на материкову частину росії. І Україна дотримується цієї угоди. Україна не використовувала західні системи для ударів по території росії.

Це не стосується незаконно окупованої території України. Так, наприклад, Чорноморський флот базується в Криму на суверенній території України. Цей флот озброюється, виходить в Чорне море і запускає крилаті ракети по українських цивільних цілях. Цього не можна допускати, це порушення міжнародного права. І все ж ми поки що відмовляли Україні в можливості завдати удару, який би не допустив можливість обстрілів росії (з Чорного моря). Тож Чорноморський флот – це один приклад, тому що він перебуває на українській території.

Немає військової логіки у тому, щоб позбавляти Україну можливостей, необхідних, щоб вона давала відсіч. Якщо подивитись на статут ООН, стаття 51 закликає всі країни-члени ООН надавати підтримку, необхідну для того, щоб інші країни-члени могли захистити себе. А це те, що зараз потрібно Україні.

Е.М. Експерти зауважують, що Україна отримує достатньо допомоги, щоб продовжувати боротьбу, але недостатньо – для перемоги. Що, на вашу думку, першочергово потрібно Києву зараз?

Д.Л.: Ми маємо надати Україні те, що Україна каже, що їм потрібно. Вони регулярно надають перелік вимог військових потреб, потужностей, які їм потрібні. Що в цьому списку?

Перш за все, необхідне технічне обслуговування та підтримка вже забезпеченого обладнання. Бронетехніка, артилерійські системи тощо - не існують вічно. Їх потрібно підтримувати, і ця підтримка дуже важлива.

По-друге, необхідні артилерійські боєприпаси. Нещодавно Сполучені Штати ухвалили важливе рішення про надання вдосконалених касетних боєприпасів для артилерійських систем, які передали Україні. І це важливо, тому що ці артилерійські снаряди є в наявності й можуть бути негайно доставлені в Україну.

Окрім систем, які вже були надані, Україна чітко дала зрозуміти, що вона хоче отримати високоточні ударні системи більшої дальності, такі як американська ATACMS. Чому? Тому що Україна хоче мати можливість вражати російське командування та управління, російські логістичні об’єкти, російську транспортну мережу всередині окупованої території України.

Також потрібно надати F-16, одночасно забезпечуючи тренування українських пілотів, а також надаючи самі літаки. Ця війна триває вже 18 місяців. І, чесно кажучи, Україна не має військового потенціалу, необхідного для перемоги. Тому я хотів би бачити тут більш агресивну позицію (у постачанні Україні озброєнь, – ГА).

Е.М. На Заході звучать думки, що путін розраховує на гру в довгу, випробуючи терпіння лідерів на Заході, можливо, намагаюсь дочекатись “втоми від України” та створити ще один заморожений конфлікт, тримаючи Україну між миром та війною. Як ви оцінюєте – на яких позиціях стоять західні союзники України?

Д.Л.: Саме так – я думаю, що путін "грає в довгу". Він розраховує на те, що Захід втратить увагу, що його відволікатимуть політичні події на Заході. Наприклад, президентська кампанія в США наступного року і втома від такого рівня фінансової й військової підтримки.

Я вважаю, що найкращою відповіддю на це путіну є Вільнюський саміт НАТО, який відбувся минулого місяця. Він показав кілька важливих результатів. Перш за все, на полях саміту лідери Групи семи зустрілись і домовились, що вони надаватимуть Україні стільки підтримки, скільки буде потрібно через двосторонні угоди про підтримку.

Я дуже уважно спостерігатиму в найближчі місяці, чи справді країни Групи семи офіційно оформлять ці угоди для довгострокової економічної та військової допомоги Україні. Якщо вони це зроблять, якщо ці угоди будуть кодифіковані, це дуже сильний удар по довготривалій грі путіна.

Тож я думаю, що пріоритет, на якому зауважив саміт у Вільнюсі, полягає в тому, щоб подвоїти рівень військової підтримки України, щоб Україна могла виграти цю війну. Щоб війна не призвела до замороженого конфлікту, а призвела до поразки росії.

Джерело: Українська служба Голосу Америки