Геополітичне майбутнє нашої планети й людства у цілому не визначено наперед. Слід очікувати на появу нових військово-політичних блоків.
Нині світ переживає період, коли глобальний status quo швидко змінюється. Обвалення усталених норм і правил, якими так чи інакше наслідувала більшість країн на планеті Земля, неминуче веде до утворення нових міжнародних альянсів, блоків і пріоритетів.
Аналітичний центр Geopolitical Futures виклав власні прогнози, в яких оцінюються нещодавні зміни на міжнародній арені. Західні експерти звертають увагу на те, що посадовці КНР, Південної Кореї та Японії зберуться разом та проведуть зустрічі вже найближчим часом у зв'язку із діями адміністрації 47-го президента США.
Майбутні інтенсивні перемовини цих далекосхідних країн можуть призвести до формування нового азійського блоку та прискорення формування нових міжнародних структур. Посадовці з Японії, КНР та Південної Кореї зустрінуться в Токіо, щоби спробувати встановити тісніші відносини задля безпеки та економічних вигод.
Між комуністичним Китаєм і демократичною Японією вже відбулися неформальні перемовини, тож обидві сторони, видається, досягли принципової домовленості про перехід до наступного етапу. Але на практиці поки неясно, що означає це партнерство затятих азійських супротивників.
У Токіо заявили, що хочуть збільшити експорт сільськогосподарської продукції до КНР та змусити Пхеньян відмовитися від своєї ядерної програми. Саме цей останній пункт залучив до переговорів Сеул, тоді як Пекін вступає у період невизначеного геополітичного становища.
Ситуативний американсько-російський альянс не відповідає інтересам Китаю, загрожує певною ізоляцією, яка може вдарити й так по економіці, що сповільнилася та різко слабшає. Західні аналітики вважають, що РФ і КНР за всієї риторики, яку використовує Пекін і Москва, ніколи не були пов'язані глибоким стратегічним партнерством (але це не так).
Москва протягом усієї історії становила загрозу для Пекіна і між ними було багато воєн, навіть партнерство за часів комунізму не змогло їх об'єднати. А за диктатора Мао Цзедуна Піднебесна і зовсім була ворожа до свого північного сусіда, якого китайський лідер звинувачував у зраді комуністичним ідеалам (тобто у відході від сталінізму).
З геополітичного погляду Мао побоювався, що розрядка напруженості між США та СССР прокладе шлях до спільної політики щодо КНР. Тому коли Генрі Кіссінджер відвідав Пекін у 1970-х роках, аби налагодити відносини, на совєцько-китайському кордоні спалахнули запеклі збройні сутички.
За задумом Москви, атака на острові Даманський мала послужити попередженням Пекіну про те, що може статися, якщо її відносини із Вашинґтоном загрожуватимуть совєцьким інтересам; і саме так це розуміли у КНР. Незабаром Пекін встановив дипломатичні відносини із Вашинґтоном, які відіграли вирішальну роль у становленні Китаю як світової держави.
Інший китайський лідер Ден Сяопін провів низку реформ, які пожвавили китайську економіку, причому США відіграли у цьому важливу роль, спочатку представивши китайські товари на свій великий ринок. Затим американці інвестували значні кошти у промисловість КНР.
Проблема, однак, тоді полягала у тому, що стрімкий зліт Китаю супроводжувався пропорційним зростанням його військової могутності. А за теперішнього диктатора Сі Цзіньпіна риторика КНР щодо США ставала щоразу більш ворожою, коли гіршою ставала її економіка.
Ця риторична ворожість у поєднанні з економічним спадом після коронавірусної пандемії призвела до скорочення інвестицій США у КНР та втечі капіталу, що викликало кризи у банківському секторі й економічно важливому секторі нерухомості. Тим часом відносини Пекіна і Москви в основному залишилися незмінними.
З іншого боку, позицію КНР щодо московитської геноцидної війни проти України варто схарактеризувати не як умовно нейтральну, а як пасивно агресивну у режимі очікування зиску. Адже доведено, що Китай як і Іран продає зброю РФ, але на відміну від КНДР не насилав свої війська.
Для Пекіна перспектива примирення між Вашинґтоном і Москвою є негативним сценарієм, тому мусить діяти швидко. Саме з цих причин і розпочалася спроба КНР створити азійський блок безпеки та економіки; у кращому разі Японія та Південна Корея можуть мати пом'якшувальний вплив для Китаю, тому що виклик США поставить під загрозу також і ці дві країни.
Прикметно, що близький союзник Трампа у верхній палаті Конґресу США сенатор Стівен Дейнс засідає у комітеті із міжнародних відносин й одночасно веде великий бізнес у Китаї. З його ініціативи днями відбулася зустріч прем'єр-міністра КНР Лі Цяна із керівниками американськими компаніями «Boeing», «Qualcomm», «Pfizer» і «Cargill».
Майбутня зустріч у Токіо може не спричинити бажаних результатів для КНР, але напруженість у відносинах між США та їхніми азійськими союзниками зберігається. До того ж Японія все ще чинить опір вимогам Америки збільшити свої військові витрати, поступово відроджуючи власний оборонно-промисловий комплекс.
Також медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам про те, що КНР інтенсивно входить у конфронтацію зі США на всіх напрямках. Пекін не хоче втратити наявну можливість стати новим глобальним гегемоном, натомість Вашинґтон марно сподівається словами зупинити китайські дії.