КНР інтенсивно входить у конфронтацію зі США на всіх напрямках
Пекін не хоче втратити наявну можливість стати новим глобальним гегемоном. Вашинґтон марно сподівається словами зупинити китайські дії.
Певен, усі чудово пам'ятають, як у середині лютого МЗС КНР в особі його очільника китайської дипломатії товариша Ван Ї, абсолютно несподіване (а можливо і ні) зробило гучну заяву. Мовляв, що Європа має приєднатися до мирних переговорів щодо України.
Ця заява стала реакцією Пекіна на зустріч представників США та РФ у Саудівській Арабії. І ось, не минуло й пів року, а всього два тижні після заяви Ван Ї, як спеціальний представник комуністичного Китаю в європейських справах Лю Шає (досить одіозний як для виваженої азійської дипломатії), заявив, що «приголомшений» тим, як президент Дональд Трамп поводився з американськими союзниками в Європі, додавши, що мирна угода щодо України не повинна визначатися лише США і РФ.
Вже рівно, як два тижні тому Китай перебуває у стані повної готовності до економічної війни проти США. І слід розуміти, що наступні 4 роки триватимуть саме під акомпанемент цього протистояння, а отже розвиватимуться у нескінченній лихоманці світової економіки.
Для КНР важливим стає підтримка тих сил, які незадоволені діями США, і це — Європа (в особі ЄС) та Україна. Тому, навіть не дивлячись на те, що Китай став рятувальним колом для РФ за минулі 3 роки, постачаючи технології та контрабанду в обхід санкцій, на геополітичній арені Пекін обирає підтримку Брюсселя, на спис Вашинґтону.
Тому етап малювання вилами по воді, а саме таким є все те, що ми могли спостерігати протягом цих півтора місяця після інавгурації Дональда Трампа, щодо якихось мирних ініціатив Білого дому, супроводжується не просто першими уколами, ні. Але вже обмінами дипломатичними порізами в рамках уже пульсівного економічного протистояння США та КНР.
Здавалося б, просто заява, одна з багатьох інших, яка звучала останнім часом від китайських посадовців, але за нею може стояти певний поштовх у формуванні коаліцій за інтересами. Не можу сказати, що для нас це погано, адже це, у певному сенсі конкуренція на арені, де Трамп не почуватиметься виключно панівним персонажем, впевненим і ультиматумами, що розкидаються щодня на камери.
Головне ж, вміло нам скористатися поточним мінливим станом справ, що складається на цій арені. І відтак, поступово брати за роги, як бика, нові можливості, які перед нами відкриваються.
