Переведемо подих, панове, і сторчма – в локдаун

На столі – свято з чим Бог послав. І таке враження, що й творець вирішив накрити поляну, ніби перед виборами – послав усього і стільки, що ФОПам, на яких пролилася зелена благодать у вигляді восьмитисячної «дармовщинки», холодець доводиться роздавати сусідам.

За вікном – традиційна, вже практично гонконгська канонада. Від залпового вогню петардистів збожеволіла половина псів за кобищанськими парканами. Нормальній людині у віці, котрій новорічне привітання президента-малороса як кватирка до дупи, заснути за графіком (між 21:10 і 21:15) було неможливо. І що характерно, останніми новорічними ночами масово впадають у дитинство солідні, судячи з кількості бабла, яке пускають на вітер, пацани – гигочуть з бабахів і блискіток, що той Зе від запитання Стівена Сакура з "ВВС" про 73 відсотки.

Принагідно ділимося лише зараз вичитаним поясненням тієї жовтневої істерії блазня під час інтерв’ю кращому журналістові світу, бо тоді, спохвату, здалося, що з нашої недолугості нарешті клепки повипадали. Не вірити ж було дівчинці Мендель, котра з притаманною їй наївністю повідала лохам, що інтерв'ю Нелоха пройшло «цікаво, захоплююче та без переживань. Бо нема чого переживати, коли за тобою правда і цінності». Виявляється, інтерв'юйованого, себто респондента, так розсмішив не зміст запитання інтерв'юера про відсотки, а те, що запитання було задане. Як і домовлялися. Ото від полегшення і пробило, прости господи, політика на рояльний регіт.

Ще Панас Мирний колись казав: «Кого регіт розбирає, а кому не до смішки». Класики таки щось знали.

Совковий шабаш тріумфально крокує тією частиною новорічного телевізійного етеру, яка задовго до «Супутника V» була вакцинована руським міром. Приречені на вічне життя в хрущовках на постімперському просторі  Женя Лукашин, Алла Борисівна і Пилип Бедросович за паролем «З-я уліца Строітєлєй, дом номер 25» окупували серця і душі зажопної вати, щедро посипаючи рани мрійників сіллю старих пісень про найголовніше.

Ностальгією за ковбасним раєм так накрило тих, хто «ото тільки й пожив при союзі», що й оголошення зеленими невігласами хрестового походу комунальних тарифів проти платників пройшло практично непоміченим. Лише засульцям під Лубнами терпець увірвався – перекрили автотрасу на зло постачальникам газу.

А тарифи, знай собі, повзуть, підкрадаються, як той песець до уряду Шмигаля! І платники вже невдовзі переконаються, що з пісні примадонни слів не викинеш – «жизнь невозможно повернуть назад» навіть іменем революції.   

Монітор компа і дисплей смартфона світлі свята дозують. Бо тут ні в кого поки що не виходить нав’язувати усім одну, єдино правильну думку зеленого збоченця зі схильністю до політичної педофілії. Темники про три корвети, три літаки і "Велике Будівництво" Анізотропного Шосе (анізотропне шосе – дорога в один бік, в якої немає продовження, нею ще малим бродив Румата Есторський, читайте «Важко бути богом» братів Стругацьких – авт.) роздають малописьменним слугам і лякають ними дітей.

У зв’язку з дитячим переляком розширяються правові підстави для переслідування Зе на другий день після його відставки. Ні – про акцентовану пропаганду педофілії і залякування неповнолітніх корветами і літаками іншим разом, тут мова про елементарне – трудове законодавство і міжнародні конвенції.

Дивіться, оскільки кожному малому статисту за переляк і нічну зміну на новорічних посиденьках з Дідом Вованом компенсували 500,00 грн., значить, мало місце використання дитячої праці у нічний час. Що поки що заборонено законом. Ст. 192 КЗпП категорична, як Кравчук у тристоронній контактній групі – працівників молодше 18 років забороняється залучати до нічних, наднормових робіт і робіт у вихідні дні. А відосик чітко зафіксував категорії працівників, котрі взяли участь у передноворічному маразмі – групу нацгвардійців у віці 19-20 років, 43-річного Нелоха і

Ату, їх – експлуататорів! Мало йому чотирьох мільйонів квартального роялті, глитаю!  Невинних діточок до трьох ночі мордував, продюсер хрінів.

А піпл хаває тільки те, що йому до смаку. На шаурму у багатьох вже ідіосинкразія. Коли пересічному юзерові на околицях офіційного сайту ОфіЗе раптом тхнутиме цвіллю, він клікнув – і вже на іншому порнохабі.

Але бачите, брати і сестри, клікнути, звісно, можна. Комусь і порнохаб «у лико», ще комусь Содом і Гоморра – демократія.

Та оці наші високопарні розумування про долю країни і свою з нею помирають «у власному соку». Влада, якщо навіть і чує зойки і ґвалт блогерської, критично налаштованої спільноти, дуже нечисленної у порівнянні з чучхонутим електоратом Зе, жодним чином не реагує.

Хоча лише від запитань про дітей і дачу, дачу і Венедіктову, Оман, Вагнера, "план Б", Єрмака, тарифи і квартальних кумів, справу Шеремета і конституцію нормальна людина вже б двічі застрелилася.

Лежачи у теплій ванні в очікуванні чергового панегірика від подоляків з менделями на честь найвеличнішого, найвеличніший давно втратив і просторову, і часову орієнтацію. Його простір обмежений Банковою, кортежем і резиденцією у Конча-Заспі, інколи – плечима охорони у рекламних вояжах до «улусів», його час – гастролі «Кварталу» до вати, навіки застряглої в совку. 

Так, наше коло направду вужче, ніж нам би хотілося, і ми, як колись декабристи, «страшенно далекі» від біомаси, і все, про що отут мова, сто разів перетовчене. Воно ж лише для нас є беззаперечною істиною. Два кроки вбік від своєї фейсбучної гілки і… відбирає українську мову.

Та з цим якось і звиклися, знаємо, що треба безнастанно лупасити ту скалу, колись прорвемося. Зрештою, gutta cavat lapidem. Але подивіться, скільком з-поміж нас котюнчики і тістечка з вишеньками затулили світ!

Звісно, Великий Вибух вам суддя, кобищанці. Бо ми вже й самі не з тих, «хто греблю рве». Але ж ви молодші, і маєте розуміти, що між побаченнями під Мазепою і Ватутіним таки ж є різниця. І коли б робити життя з котиків і рецептів не довелося під чужими корогвами.