Перш ніж щось робити з їхніми навіженими машами, треба пристрелити оскаженілого ведмедя
Вийдемо, панове, з потоку мейнстріму, яким несе силу-силенну шапок.
Шапкозакидальні гундосики з корінними переломами відразу по обіді таки зробили своє діло: навіть просунуту блогерську масу потягло на жанр фентезі. Навперейми строчимо рецепти лікування постщурячої недонації. Школа крою та шиття зі шкури ще не вбитого ведмедя.
Наша особиста думка – пацієнт безнадійний, і це – тема окремої опінії.
А ось з-поміж оприлюднених версій убереження людства від ідіотів нам імпонує наступна фантазія: після того, як Аркадій Бабченко обіцяно повихилясує Красною площею верхи на німецькому Leopard'і 2А6 (як варіант – на штатівському M1A2 SEP V2 Abrams'і), рештки рашистського улусу на тривалий час слід передати зовнішньому управлінцеві. Спеціально створеному поза дискредитованими ООН, червоними хрестами, Amnesty International і ще десятками маніпуляторів на кшталт малолітньої злючки Грети Тунберг.
Особливу увагу треба буде звернути на персоналії, адже переодягнені сіцзіньпіни, орбани, аятоли, будьте певні, знову зроблять спробу підім'яти під себе усе міжнародне і реанімувати рашистську, однояйцеву з ними недоречність.
За найоптимістичнішими прикидками на повернення зомбованих мас до стану первинного сприйняття людських цінностей (хоч би на рівні заголовків) знадобляться десятиліття.
Дивіться, сьогодні слова «Дніпро», «шаровари», «Галя» викликають гостру ідіосинкразію у 83 відсотків тамтешньої людиноподібної популяції. Є неперевірені, щоправда, дані про випадки, коли здичавілі аборигени березняків Нечорноземної зони від слова «паляніца» починали вити на місяць. Десь навіть була спроба загризти живцем воєнкома.
І те зовнішнє управління ПостРашкою має бути не просто «раціональним», чим полюбляють прикриватися імпотенти з навкологутеррішевого оточення, а максимально жорстким.
З цілодобовою телетрансляцією фото п'яного мєдвєдєва; аутодафе красовським, симоньян, захаровим, соловйовим тощо з обов'язковим проведенням цього диявольського виводка центральними вулицями світових столиць; забороною вживання всує літер п, у, т, и, н; примусовою кастрацією завсідників шоу з владіміром соловйовим для убезпечення планети від випадкової інтоксикації; всерашковим переписом вивезених з України унітазів, пральних машин і собачих будок для безумовного повернення власникам тощо.
За друге-третє десятиліття, маємо надію, окремих, взірцево старанних у поверненні до людської подоби представників «нової історичної спільноти мокшанських людей», можна буде впускати до готелів країн ЄС у якості експериментальних туристів, попервах забезпечуючи якнайсуворіший контроль за сангігієнічними засобами, рушниками і туалетним папером. З бізнесом, культурним обміном і міжнаціональним заміжжям доведеться ще почекати десятиліття-друге.
Аж доки усе, пов'язане з «руським міром», згине як роса на сонці. Бо те, чого не вдалося чотирьом льодовиковим періодам, зробить якщо не п'яний ідіот з обслуги ядерної шахти, то щеня з кадебістської псарні – виморозять таки планету.
Не втомлюємося наполягати: фізична утилізація щура може призвести до протилежного нашим очікуванням висліду – остаточно схибить глибинні маси, підуть звільняти Тайвань. Хоч куди вже далі: матір мобілізованого щуром загиблого сина проклинає Україну, екзальтовані жіночки мітингують головно за поліпшення постачання берців своїм «патріотам», бо «самая славная армія в мірє» кинула «мільонків» в херсонські степи практично в спідньому.
І поки що на порядку денному не лірика фентезі, а сувора проза війни: у хлопців і дівчат Залужного – знищення проклятих чмобіків, у нас з вами – допомога їм, чим можемо.