Перша біографія путіна

КРИМІНАЛ
23 червня, 15:55
Перша біографія путіна

Журналіст із Петербурга загинув за тиждень після того, як його газета написала про незаконне призначення путіна до ФСБ

Про убивство журналіста нагадали у спеціальному проєкті-розслідуванні перших кроків владіміра путіна у владі видання «Радіо Свобода» та «Настоящее время».

Увечері 20 серпня 1998 року редактор щотижневої газети "Юридичний Петербург сьогодні" Анатолій Левін-Уткін повертався додому після робочого дня. Днями йому виповнився 41 рік – святкування збіглося з початком найбільшої фінансової кризи у пострадянській історії: різко зросли ціни, банки перестали виконувати зобов'язання, на вулицях вишикувалися черги із вкладників. "Ми прокинулися в іншій країні", - писало головне ділове видання Росії "Комерсант".

Газетний стартап, до команди якого Левін-Уткін увійшов у липні того ж року, чекали непрості часи: криза неминуче мала призвести до відтоку рекламодавців. Анатолій у редакції відповідав за маркетинг та одночасно очолював кореспондентський відділ, який складався виключно з учасниць кастингів та конкурсів краси.

Одночасно "Юридичний Петербург сьогодні" намагався зробити собі ім'я на журналістських розслідуваннях – на той момент це був один із інноваційних напрямів у російській журналістиці. Вже тоді розслідування привертали до себе небажану увагу з боку їхніх фігурантів – і це викликало не менше приводів для занепокоєння, аніж фінансова невизначеність.

У перших двох номерах редакція "Юридичного Петербурга сьогодні" опублікувала кілька гучних розслідувань, зокрема про корупцію на митниці та переділ банківського ринку. Представник митниці, а також "не дуже розумні люди зі служби безпеки" великого банку дзвонили до редакції, намагаючись з'ясувати джерела інформації для розслідувань, розповідає Олексій Домнін. "Тоді ще працював закон про ЗМІ, і на питання, що буде, якщо я відмовлюся [видавати джерела], вони кидали слухавку".

Олексій Домнін у редакції газети
Олексій Домнін у редакції газети "Громадянин Weekly", 1995 рік

Ще одна стаття була присвячена стрімкому сходженню кар'єрними сходами колишнього петербурзького чиновника. Заголовок звучав так: "Підполковник путін незаконно очолив ФСБ", - і це була, можливо, перша велика біографія майбутнього російського президента у пресі. Вона вийшла під редакційним псевдонімом "О. Кириленко" у другому номері видання, 31-тисячний тираж якого поширювався безкоштовно та за підпискою.

Стаття частково переказувала ексклюзив "Комерсанта""ФСБ очолив чекіст із команди Чубайса": у 1996-1997 роках Анатолій Чубайс був головою адміністрації президента, куди невдовзі перейшов працювати владімір путін. У ній згадувалося також розслідування комісії Ленради про контракти 1991-1992 років на постачання товарів в обмін на рідкісноземельні метали та нафтопродукти, за підсумками якого депутати закликали зняти путіна у відставку з посади голови комітету із зовнішніх зв'язків.

Наприкінці "О. Кириленко" посилався на штатний розпис ФСБ, згідно з яким, за версією редакції, очолювати службу міг лише генерал, а не підполковник, як путін. За законом про ФСБ, втім, голову служби призначав президент, а звання та розклади у цьому документі взагалі не згадувалися.

Левін-Уткін не був автором статті про путіна, але брав участь у збиранні матеріалу, розповідає Олексій Домнін. "Під час підготовки редакційної статті я посилав усіх співробітників редакції по бібліотеках, у Толі були зв'язки в "публічці" [Російській національній бібліотеці в Петербурзі], він був бібліофілом, зібрав величезну бібліотеку", - згадує Домнін.

Ця стаття також не залишилася поза увагою. Незабаром після її виходу з Домніним зустрівся відомий у вузьких колах політтехнолог, який працював із партією "Наш дім Росія" – її петербурзьке відділення у 1995 році очолював путін. За словами журналіста, "людина від путіна" намагалася дізнатися про джерела фінансування видання. Зустріч проходила у "Макдональдсі" на Сінній площі. "Перші його слова: "Ти навіщо таку погану фотографію путіна розмістив. Подзвонив би мені, я б тобі хорошу дав", – розповідає Домнін.

Сам політтехнолог у розмові зі «Настоящее время» та "Радіо Свобода" заперечує, що намагався щось з'ясувати: "Я взагалі не розумію, про що мова, і не знайомий з цією публікацією [про путіна]". Сьогодні ця людина займається бізнесом та психологічною наукою, про його нинішні зв'язки з Кремлем нічого не відомо – на його прохання редакція вирішила не називати його ім'я.

Про фінансові труднощі та неприємності, пов'язані з публікаціями, міг думати Анатолій Левін-Уткін о восьмій годині вечора 20 серпня, повертаючись до свого спального району з редакції, яка знаходилася в центрі міста. Вийшовши з метро, ​​він купив лотерейний білет і пішки подався до будинку. Іти було пів години, на вулиці вже сутеніло.

О 20:00 сусідка по під'їзду знайшла Левіна-Уткіна непритомним на першому поверсі біля ліфта. Лікарі чотири дні виборювали його життя, але врятувати журналіста не вдалося.

"На Толю напали в під'їзді, кілька разів ударили прутом арматури по голові, забрали гроші, 1000 рублів, і портфель", – розповідає Олексій Домнін. У некролозі, який вийшов у наступному номері "Юридичного Петербурга сьогодні" за місяць, редакція зазначала: "Анатолія не просто вдарили по голові, а навмисно, з особливим звірством і жорстокістю забили до смерті".

Перша біографія путіна_3

"Толя з 1993 року працював у штаті ЗМІ. Вбили професійного журналіста", – каже Олексій Домнін. Він вважає, що вбивство могло бути пов'язане з публікаціями "Юридичного Петербурга", але це не єдина версія. Фонд захисту гласності у своєму моніторингу цитував начальника 59-го відділення міліції Петербурга Сергія Кукштеля: "Поки що немає жодних підтверджень тому, що напад на Анатолія Левіна-Уткіна пов'язаний з його професійною діяльністю, міліція схильна вважати, що в даному випадку мало місце звичайне пограбування". Лікар-нейрохірург, якого також цитував фонд, навпаки, стверджував, що "характер завданих травм дозволяє стверджувати, що журналіста було навмисно вбито".

Зі слідчими Олексій Домнін розмовляв двічі – спочатку в редакції наступного дня після нападу. "Запитували про особисте життя, про видачу зарплати та конфлікти в колективі. Анатолій був абсолютно безконфліктною людиною, всі його просто любили", – каже Домнін. Вдруге слідчі зустрілися з ним у відділенні міліції у Приморському районі Петербурга (хоча злочин було скоєно у Виборзькому) і навіть не запротоколювали покази. "Вони відпрацьовували два мотиви: розбій та вбивство у зв'язку з професійною діяльністю. Особливо їх цікавила професійна версія".

Колишній роботодавець Левіна-Уткіна з холдингу "Сині сторінки" Олексій Лушніков не знає, чому вбили його колишнього колегу. "Для мене це було зовсім незрозуміло саме в тому плані, що Толя – обережна людина. Як він може стати жертвою? Він завжди вишукував раціональне зерно, був дуже в'їдливою, багато знаючою людиною. Мені здавалося іноді, що він просто енциклопедично освічений. Тоді ж не було мобільного зв'язку: він у якихось довідниках щось шукав. Мені завжди здавалося, що він дуже обережний, дуже акуратний. Ніколи слова зайвого не скаже, вміє пристосовуватись, входити в ситуацію, з'ясовувати, дуже стриманий”.

За словами Лушнікова, Левін-Уткін не був журналістом у вузькому розумінні слова: "До нас він працював на фабриці з виробництва шкіряних меблів. Я досі згадую його розповіді про шкіряні дивани: як вони робляться, яка шкіра буває. Про все це Толя знав практично все. Толя завжди сидів на якихось книжкових салонах. Не було ніякого інтернету, тому все було face-to-face. І ми десь щось, природно, влаштовували: вечірки, заходи. Толя був гарним завгоспом з великої літери''.

Міліції та спецслужбам так і не вдалося знайти вбивць Левіна-Уткіна. Як і десятків інших журналістів, убитих у 1990-ті роки. Так, за місяць до подій у Калмикії знайшли вбитою головного редактора газети "Радянська Еліста" Ларису Юдіну: її катували, а тіло втопили. А наприкінці серпня 1998-го на покинутому хуторі в Калінінградській області знайшли тіло редактора газети "Поліський вісник" Мірбаби Мірашрап-огли Сеїдова з численними ножовими пораненнями. Обидва журналісти розслідували корупцію місцевих чиновників.

Сценарій нападу на Левіна-Уткіна – побиття журналіста арматурою – повторився у 2010 році щодо Олега Кашина: за версією слідства, двоє охоронців петербурзького Механічного заводу чекали на нього біля будинку, а залізний прут замаскували під букет квітів. Обох обвинувачених засудили у 2018 році, але у іншій справі.

Газета "Юридичний Петербург сьогодні" не пережила фінансової кризи - вийшло лише шість її номерів, п'ять з яких доступні в публічній бібліотеці Санкт-Петербурга. Її колишній головний редактор Олексій Домнін у 2004 році встиг попрацювати в петербурзькому штабі владіміра путіна на президентських виборах, а потім – у регіональних редакціях телеканалів “Культура” та REN-TV. Він остаточно пішов із журналістики у 2007 році, опублікувавши фільм про Марш незгодних, і останніми роками заробляє на життя як діджей та музикант.

У Анатолія Левіна-Уткіна залишилася вдова, вона відмовилася розмовляти з кореспондентом «Настоящее время» та сказала, що її покійний чоловік ніколи не працював у газеті "Юридичний Петербург сьогодні" (вихідні дані видання говорять про інше). Вона живе в тому ж будинку, що 24 роки тому, і регулярно проходить повз місце, де було вбито її чоловіка.

Анатолій Левін-Уткін у лютому 1998 року
Анатолій Левін-Уткін у лютому 1998 року

"Настоящее Время" та "Радіо Свобода" публікують повний текст статті "Підполковник Путін незаконно очолює ФСБ", яку редакція газети "Юридичний Петербург сьогодні" опублікувала 12 серпня 1998 року під колективним псевдонімом "О. Кириленко". Це сталося за тиждень до того, як редактор видання Анатолій Левін-Уткін був знайдений побитим і непритомним у ліфта у власній парадній, а невдовзі помер у лікарні.

Текст статті публікується без купюр, але з додаванням гіперпосилань та зображень для повного контексту.

Перша біографія путіна_7

Подполковник Путин незаконно возглавил ФСБ

Согласно штатному расписанию, директором спецслужбы может быть только генерал-лейтенант

25 июля указом президента на пост главы ФСБ назначен первый заместитель главы администрации президента россии подполковник КГБ в запасе владимир путин.

Ему предстоит в ближайшее время провести реформирование ведомства, сократив центральный аппарат в несколько раз – до 4 тысяч человек. На сэкономленные средства оставшиеся сотрудники, вероятно, получат надбавки. Если же власти будут финансировать ФСБ по остаточному принципу, следует ожидать, что оттуда уйдут лучшие офицеры. Новая метла, как известно, метет по-новому. Но, со слов путина, массовых сокращений в ФСБ не предвидится.

Ковалев

Предшественник путина на этом посту генерал армии Николай Ковалев среди подчиненных уважения не снискал за неспособность выбить чекистам надбавки к зарплате, в то время как этого сумели добиться в МВД и в прокуратуре. Действительно, Ковалев среди чиновников отличался завидной скромностью, в отчетах президенту докладывал все больше об успехах, чем о ведомственных проблемах.

В ФСБ о грядущей отставке знали. Именно из-за этого командно-штабные учения на Северном Кавказе с участием МВД РФ, армейских подразделений, ФСБ МЧС Федеральной пограничной службы были перенесены c 25 на 27 июля. Учения возглавил министр внутренних дел Сергей Степашин.

Ковалева назначили на пост главы ФСБ более двух лет назад, после знаменитого скандала вокруг "коробки из-под ксерокса", в которой члены предвыборного штаба Ельцина Сергей Лисовский и Аркадий Евстафьев пытались вынести из Белого дома более 500 тыс. долларов. Тогда должность главы ФСБ покинул участник операции по задержанию "несунов" Михаил Барсуков.

Бывшие главы ФСБ Сергей Степашин (слева) и Николай Ковалев (в центре), 1998 год
Бывшие главы ФСБ Сергей Степашин (слева) и Николай Ковалев (в центре), 1998 год

Конкретной причины отставки Ковалева названо не было, глава правительства Сергей Кириенко передал от президента "благодарность" за проделанную "большую и важную" работу . Однако никаких особых заслуг за Ковалевым не числится. Скорее наоборот. Разве что нововведение в виде организации телефона доверия ФСБ для раскаявшихся агентов иностранных спецслужб. Но и без телефона доверия подразделения ФСБ по борьбе со шпионажем всегда работали стабильно – только в 1997 году из страны было выдворено около 30 зарубежных разведчиков и обезврежено 7 агентов из числа граждан россии.

В отличие от управления экономической контрразведки ФСБ, которое постоянно испытывало кадровый дефицит из-за перехода многих офицеров в налоговую полицию. Правда, в девяносто седьмом экономическая контрразведка помогла привлечь в бюджет дополнительных поступлений на сумму более 16 млрд руб.

А операция под личным руководством Ковалева по освобождению взятого в заложники шведского дипломата в конце прошлого года прославилась буквально на весь мир. Спецгруппой "Альфа" во время ее проведения был расстрелян один из лучших офицеров, начальник штаба Анатолий Савельев. Для сохранения репутации и поддержания официальной версии "сердечный приступ" на следующий день коллеги Савельева изъяли в больнице его медицинскую карту. Посмертно Анатолий Савельев удостоен звания Героя россии.

Как говорят в управленческих кругах, Ковалев "пересидел на своем посту". Каждому овощу свой срок. Однако Ельцин обещал его без работы не оставлять, и уже сейчас Ковалеву сделаны несколько заманчивых, по мнению знающих людей, предложений. Вспоминается басня Крылова "Квартет": чем там закончилась история с перестановками?

путин и органы

"После вуза я пришел в органы младшим опером. И вот теперь, представьте, я стал руководителем всей системы", – сказал получивший должность руководителя ФСБ владимир путин корреспондентам.

Действительно, 23 года назад, получив предложение "поработать на органы" после окончания юридического факультета Ленинградского государственного университета, путин начал младшим оперуполномоченным в управлении внешней разведки КГБ СССР. Проработал полтора десятка лет, специализируясь на германоязычных странах – ФРГ, Австрии, Швейцарии.  Дослужился до подполковника, но в 1991 году ушел из КГБ по собственному желанию.

Владимир Путин в разные годы
владимир путин в разные годы

После назначения пресса постаралась раскопать как можно больше информации о прошлом нового шефа Лубянки. Как выяснилось, владимир путин не снискал себе ни хорошей, ни дурной славы – о его деятельности просто известно очень мало – только официальные факты. На счету бывшего разведчика, как и полагается, нет ни одного громкого скандала. Однако питерский период его работы все же удалось "рассекретить".

путин и Собчак

Деятельность путина в Северной столице неразрывно связана с именем Анатолия Собчака, вплоть до поражения экс-мэра на выборах 1996 года. Первая встреча произошла еще в студенческие годы путина, на юридическом факультете ЛГУ, где тогда профессор Собчак читал лекции по хозяйственному праву. Впоследствии служба в органах приводит путина на должность помощника проректора ЛГУ по международным вопросам – как известно, эта сфера также входила в ведомство КГБ, – где он вновь встречается со своим бывшим преподавателем и переходит на работу в первый демократический Ленсовет. Так, в мае 1990 года началась административная карьера Владимира Путина, когда Собчак стал председателем Ленсовета. В должности советника председателя Ленсовета путин удачно совмещал в одном лице обязанности и помощника, и референта, и секретаря.

Первый мэр Санкт-Петербурга Анатолий Собчак и Владимир Путин (справа), 1994 год
Первый мэр Санкт-Петербурга Анатолий Собчак и владимир путин (справа), 1994 год

Как отмечают приближенные лица, влияние путина на бывшего мэра было очень большим. Но за пределами Мариинского дворца широкой общественности о нем практически ничего известно не было. Профессионал в высшей степени – владел немецким языком, имел свои контакты с западными партнерами, пользовался заслуженным доверием, – во время работы в городской администрации путин заслужил звание "серого кардинала". А после избрания Собчака мэром города путин назначается одним из трех первых заместителей мэра и становится фактически одной из самых влиятельных фигур в политической жизни Санкт-Петербурга.

Однако путин никогда не подчеркивал свою исключительную приближенность к власти – даже когда оставался "за мэра" (что случалось часто). Всегда сохранял дистанцию.

Чиновником путин курировал создание в Петербурге валютной биржи, дипломатические представительства, игорный бизнес, общественные объединения, участвовал в продаже гостиницы "Астория" , в открытии одного из первых в стране иностранных банков BNP-Drezdner Bank (Rossija). Также в его ведении находились все силовые структуры, он обеспечивал взаимодействие с подразделениями армии, МВД, ФСК, прокуратуры, таможней. Из инвестиционных проектов путина, как известно, реализован только один – строительство завода по производству кока-колы.

За время работы в мэрии путина только однажды официально обвинили в использовании методов работы спецслужб. По заявлению бывшего председателя Петросовета Александра Беляева, созданный Собчаком комитет по внешним связям, возглавляемый путиным, занимается сбором информации об отечественных фирмах на продажу иностранцам. Тогда же на излишнюю доверчивость по отношению к предпринимателям попеняла прокуратура – в частности, на незаконную выдачу разрешений на игорный бизнес.

В 1992 году было проведено депутатское расследование деятельности комитета – по ряду позиций импорта и экспорта выяснилось, что некоторые сделки производились по ценам, не соответствующим мировым. На публичных слушаниях путин признал ошибки, сделки не состоялись, и виновные были наказаны.

путин и Черномырдин

В 1995 году пладимир путин принимает участие в политических баталиях. Тогда возглавлять структуры предвыборного блока "Наш дом Россия" предписывалось губернаторам или заместителям, и ему поручают руководить петербургским региональным отделением. Именно в то время плакаты с изображением Черномырдина горожане лицезрели чуть ли не на каждом рекламном щите в городе. Но на политическом поприще путин не оправдывает ожиданий – НДР на выборах в Думу заняла в Петербурге только третье место. Правда, блоку достаются два депутатских мандата, один из которых получила супруга мэра Людмила Нарусова.

путин и Яковлев

На выборах в 1996 году путин возглавил предвыборный штаб Собчака, и во многом именно ведение избирательной кампании обусловило известный ее исход. После поражения на выборах Собчака по городу распространяются слухи, что путин "продал" мэра – за пару дней до голосования он встречается с Владимиром Яковлевым. Однако после выборов путин немедленно подал в отставку.

На его карьере эта неудача не отразилась. Как заявляет владимир путин, в Москву он перебрался по приглашению Павла Бородина. Он стал его заместителем. Но, предположительно, здесь сыграли свою роль и личные политические предпочтения в верхах.

Губернатор Санкт-Петербурга в 1996-2003 годы Владимир Яковлев
Губернатор Санкт-Петербурга в 1996-2003 годы Владимир Яковлев

путин и Чубайс

Назначенный главой президентской администрации Анатолий Чубайс Собчака поддерживал и после поражения открыто способствовал ослаблению команды нового губернатора. По его инициативе на федеральный уровень перешли два первых заместителя экс-мэра: Алексей Кудрин – старый друг Чубайса и владимир путин.

В марте 1997 года владимир путин перешел на освободившееся место начальника ГКУ [главного контрольного управления]. На этом посту он не раз оказывался в центре внимания СМИ. Так, именно он разгласил сенсационные результаты проверки поставок российского вооружения в Армению и о систематических невыплатах армии денежного довольствия.

Перед вступлением на пост главы ФСБ путин несколько месяцев занимал должность замглавы администрации президента по работе с регионами. За неделю до нового назначения Ельцин своим указом обязал его руководить комиссией по подготовке договоров о разграничении предметов ведения между федеральными и региональными органами власти.

путин и Ковалев

О своем предшественнике путин говорит с пониманием – ему пришлось работать в тяжелые годы – в самом начале реформ в органах. Продолжит ли путин линию Ковалева? Возможно, т.к. считает, что у Ковалева планы реформ были достаточно проработаны, изобретать ничего не придется. Главное – реформа должна идти рука об руку с эффективностью. Тем более что есть области, где вместо сокращения требуется усиление, вливание новых сил. Это, по словам путина, отдел борьбы с экономическими преступлениями и группа компьютерного контроля, занимающаяся пресечением утечек закрытых государственных сведений по информационным сетям. Также внимание нового руководителя привлекает отдел борьбы с терроризмом: по мнению путина, силы отдела рассредоточены, используются недостаточно эффективно.

Президент России Борис Ельцин и директор ФСБ РФ Владимир Путин, 1998 год
Президент россии Борис Ельцин и директор ФСБ РФ владимир путин, 1998 год

К тому же работы новому главе прибавил и недавний указ президента о восстановлении в рамках ФСБ управления по защите конституционного строя. Впрочем, как аналог печально известного в прошлом Пятого управления КГБ, эта структура не должна вызвать у путина особых затруднений.

В связи с назначением путина вновь поднялся интерес к персоне его бывшего шефа Собчака. В связи с тем, что дело о коррупции, в котором Анатолий Александрович проходит свидетелем, было инициировано не только Юрием Скуратовым, но и главами МВД и ФСБ. Будет ли использовать Владимир путин свое служебное положение для оказания протекции бывшему начальнику? В своих интервью путин неоднократно подчеркивал, что экс-мэру ничто не мешает вернуться на родину.

Что касается продвигаемой в последнее время Сергеем Степашиным идеи объединения ФСБ и МВД, Путин полагает, что оно уже произошло, со Степашиным они друзья и работать будут сообща. Но в милиционеры сотрудники ФСБ ни при каком начальстве не пойдут.

владимира путина нисколько не смущает тот факт, что по штатному расписанию главою ведомства может быть только генерал.

А. Кириленко

Джерело

Читайте також:
Політика
Спартц стверджує, що Єрмак розпочав наклепницьку кампанію проти неї
12 липня, 10:05
Виміри
Соратник зрадника Іллі Киви очолив «Фонд майна» у так званій «військово-цивільній адміністрації Херсонщини».
11 липня, 12:45
Опінії
«Пан Єрмак викликає багато занепокоєнь у низки людей у США і за кордоном»
09 липня, 15:25
Виміри
Спочатку з території тракторної бригади вкрали трансформаторну підстанцію, після чого попереджають про відключення через недопуск.
16 червня, 10:05
Війна
Якось це все дико виглядає під час війни та обстрілів того ж Харкова
31 травня, 10:45
Війна
Коли в нашому місті не було ні поліції, ні військових ми самі відстоювали своє місто, а тепер нікому не потрібні
08 травня, 15:45