Перша жінка-неоплатонік, яку вбили релігійні фанатики
Народжена в Александрії єґипетській між 350 і 360 роками Іпатія була математиком, астрономом і філософом. На жаль, всі її твори втрачені.
Проте важливість ролі Іпатії в неоплатонічній філософії та її внесок у наукові знання підтверджуються свідченнями учнів, які теж зазнали репресій. Зокрема, записами Синезія й давніх істориків, включаючи Філосторгія та Сократа Схоластика.
«Вона досягла такої величі у культурі, набагато перевершивши всіх мислителів свого часу. Все для того, щоби стати наступником платонівської школи, відродженої Плотином, та пояснити наявні філософські науки кожному, хто цього хотів. Тому всі ті, хто стікався до неї з усіх усюд воліли мислити філософськи», — згадує в одному зі своїх трактатів Сократ Схоластик, якого переслідували за єресь.
Під час Великого посту у березні 415 року «люди із гарячими головами» під проводом якогось читця, на ім'я Петро, заздалегідь змовившись, підстерегли Іпатію дорогою додому. Біснувата юрба фанатиків-аріан притягнула зганьблену і побиту жінку до Кесареона — головної церкви Александрії.
Від часу заснування міста це був язичницький храм і центр римського імперського культу в Єґипті, який 345 року аріани перетворили на християнський кафедральний собор. Тут з Іпатії зірвали одяг і жорстоко вбили, живцем здираючи плоть до кісток черепками від керамічного посуду.
Сократ Схоластик змальовує вбивство своєї духовної наставниці як повністю політично вмотивоване і не згадує про якусь роль, яку язичництво могло зіграти в її смерті. Він пише, що «Іпатія стала жертвою політичних ревнощів, які на той час переважали в Александрії».
Окремо слід згадати про філософську спадщину першої жінки-неоплатоніка. «Завдяки чудовій свободі слова та дії, що походила від її культури, Іпатія підходила розумно навіть у присутності керівників міста, і в неї не було приводу соромитися бути серед чоловіків: власне, завдяки їй незвичайній мудрості, всі глибоко поважали її та відчували до неї трепет», — згадує Сократ Схоластик.
Вважається, що Александрійський єпископ Кирило не схвалював подія, проте він безпосередньо відповідальний за смерть, оскільки не засудив убивць. Загибель Іпатії викликала шок у всій імперії; протягом століть філософи вважалися фактично недоторканними під час демонстрацій суспільного насильства, які іноді відбувалися в римських містах, а вбивство жінки-філософа натовпом розглядалося як «глибоко небезпечне та дестабілізаційне».
У період Просвітництва Іпатію вважали мученицею наукової думки. Сократ Схоластик недвозначно засуджує дії натовпу, заявляючи: «Звичайно, ніщо не може бути далі від духу християнства, ніж допущення різанини, бійок та справ такого роду; це чисте дикунство».
Своєю чергою, медіаагенція «Останній Бастіон» нагадує читачам, що тільки освічені люди — вільні. Згідно з ученням Епіктета мешканцям планети Землі слід приймати все, що з нами відбувається, спокійно та неупереджено без зайвих емоцій.
