Перший переможець російсько-української війни: Трамп отримав українські надра

Угода про репарації України на користь США, або навіщо Трамп вигадав НАК «Нафтогаз».

Лише вранці Україна дізналася, чому не платила за військову допомогу США...

Прочитав Угоду між Урядом України та Урядом Сполучених Штатів Америки про створення Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови. Поділюся своїми висновками.

1. Зеленський зробив стратегічно поганий крок.
   
   Угода між урядами, але це угода президентів. Для історії та для розуміння. Володимир Зеленський зробив дуже погану послугу Україні, коли ЗАПРОПОНУВАВ Трампу доступ до природніх ресурсів в обмін на військову допомогу. Я не знаю, чи він пропонував те саме Байдену, представникам Великій Британії, Франції та інших країн. Мабуть, що так. Але врешті решт все закінчилося фразою, що США «вже надали Україні допомогу». Тобто, тепер США хочуть отримати своє безкоштовно, з прибутком.

2. Тим не менше, угода не така вже і погана.
   
   Не знаю, чи нам пощастило, чи гірше ще попереду. США хочуть мати пріоритетне право купувати ресурси, що будуть видобуті в Україні. А це, погодьтеся, жодним чином не схоже на передавання прав на природні копалини (як нас лякали).

3. Це такий собі НАК «Нафтогаз».
   
   З точки зору Штатів, це дуже потужна річ. США нічого не вкладатимуть! Але вони мають все.
   Йдеться про створення ресурсного трейдера на зразок Glencore, який товстою с@акою сидітиме на українських нафті, газу, металах, інших копалинах. Його бізнес гарантуватиметься міжнародними угодами України, що мають статус ВИЩИЙ за Конституцію.
   
   Поки що йдеться про ресурси, що будуть видобуті за новими ліцензіями (наданими після підписання цієї угоди). Але цілком можливо, що згодом усе викрутять так, що заберуть вже діючі ліцензії теж. Наприклад, «Держгеонадра» проведуть тотальне переліцензування — і оп, усі Ахметови/Пінчуки/Мазепи плюс «Укргазидобування»/«Укрнафта» і т.д. вже зобов’язані будуть пропонувати свою продукцію не своїм партнерам, не на експорт, — а Американсько-Українському інвестиційному фонду відбудови.
   
   І вже запросто НАК «Нафтогаз» купуватиме газ для населення в американського представника Фонду.
   
   Усі розмови про те, що то будуть ринкові умови, пропоную залишити без коментаря. Сам термін «ринок» може означати будь-що, просто абсолютно зі стелі.

4. Якщо ви думаєте, що то все дурниці — нагадаю, з цього починали усі олігархи на території екс-СРСР.
   
   З геополітичної точки зору, мабуть важливо: що ці копалини не підуть Європі, навіть якщо їх видобула компанія з ЄС чи, скажімо, Британії. США створять «Нафтогаз» «Нафтогазів» — таку собі прокладку, яка нічого не робитиме сама, але сидітиме на збуті готової продукції. Так свого часу робили олігархи, влаштовуючи «прокладки» на Кіпрі, у Швейцарії чи Британських Віргінських островах. Вони купували ресурси за півціни, а продавали вже за повну ціну. Прибутки осідали у їхніх кишенях, підприємства сосали лапу. Ось що означає «сидіти на збуті».

5. До речі, я не знаю, що передасть Україна у капітал Фонду як свою частку.
   
   США включать туди усі надані гроші та озброєння (може, навіть кредити). А що включить Україна? Невже вона передасть у капітал фонду, умовно, газотранспортну систему, «Укргазвидобування» та якісь існуючі ресурси?
   
   Більше деталей буде у Статуті фонду, а його ще немає. Він лише складатиметься після підписання цієї угоди. Там може бути що завгодно.
   
   Уявімо, чи погодиться Зеленський віддати контроль над «трубою» в обмін на власне політичне майбутнє? Питання риторичне, погодьтеся.

6. Цей НАК матиме статус офшору.
   
   Прибутки та діяльність Американсько-Українського інвестиційного фонду відбудови НЕ обкладатимуться українськими податками, зборами, відрахуваннями тощо. Чи вони обкладатимуться податками у США? Не знаю, тут є певна прогалина, адже доходи компанія отримуватиме не у США. Тут потрібна експертиза спеціалістів.
   
   Не виключаю, що це буде наднаціональна структура, що не платитиме податки взагалі.

7. Україна отримує гарантований збут.
   
   Подивимось на це з точки зору України. США хочуть, щоб вони мали право першої ночі на ресурси, що видобуті на нашій території. Чи це погано?
   
   Не дуже. Якщо вони купуватимуть ці ресурси, ми автоматично вирішимо головне завдання будь-якого бізнесу: створити збут продукції. Компанії видобуватимуть копалини, а США (не Фонд, а саме США — отже, формально це може бути навіть не Фонд) в них купуватимуть. Гроші надходитимуть, робочі місця можна створювати.

8. Я не знаю, як саме Україна отримуватиме прибуток з партнерства.
   
   Звісно, тут є багато невідомих пунктів. Геть незрозуміло, а що з цього отримує Україна. Участь у прибутках? У яких? Фонд може купувати ресурси з суттєвим прибутком, а може з нульовою націнкою. А може віддати право купівлі третій компанії — скажімо, Exxon Mobil. Угоді це жодним чином не протирічитиме.
   Який відсоток від прибутків? Можливо, для України як держави не буде зовсім нічого. Може, вона матиме 1% у капіталі. Розумієте?
   
   Податки з роботи Фонду? Їх точно не буде. Доведеться пишатися тим, що в Україні працюватимуть приватні видобувні компанії, які платитимуть податки.
   
   Отже, поки що це не партнерство, а угода про репарації України на користь США.
   
   Якщо хочете, це спецподаток на ресурси України. Бо Фонд отримуватиме 50% від усіх платежів за надання ліцензій, дозволів, тощо.

9. Угода безстрокова, фактично назавжди, доки існують Україна та США.
   
   Скасувати її можна лише за домовленістю обох країн. Можливо, це не так і погано, і можливо, що наступник Трампа скасує угоду. Хоча: чому б вони це робив?

Чи підписувати такого монстра?

А давайте я не буду відповідати не це питання. Зеленський та його 5–6 ефективних втягнули нас у цю угоду, нехай несуть відповідальність.
Нагадаю, що ця угода жодним чином не прив’язана:

• до припинення війни

• до надання Україні нової військової допомоги

• до надання Україні нового фінансування

• до покарання росії.

Це були мої висновки.