Під рубрикою «У світі тварин»
Суддівський абсурд: як у Полтаві «її честь» Гольник покриває саму себе
Суддя-аферистка з Шевченківського районного суду м. Полтави Лариса Гольник донедавна була відома лише тим, що намагалася привласнити гараж, який належав її самотній сусідці (докладніше про це — у першому коментарі), оббріхувала відому нідерландську правозахисницю Маріам Ламберт та оспівувала в соцмережах ухилянтів на кшталт Шабуніна, Лємєнова й Жернакова (що, втім, не дивно, оскільки чоловік судді — військовозобов’язаний Гавриленко — ніде не працює й переховується від мобілізації).
Але нещодавно аферистка в мантії опанувала новий напрямок — 28 лютого 2026 року Гольник поширила на своїй фейсбук-сторінці антисемітський вислів на мою адресу. «Її честь» чомусь вирішила, що я єврей, хоча я є етнічним українцем, але з великою повагою ставлюся до єврейського народу. Припадок антисемітизму в Гольник трапився у зв’язку з тим, що на підставі моїх показань до кримінальної відповідальності за шахрайство та ухилення від військової служби був притягнутий її соратник по «громадській діяльності» Шабунін. Гольник сподівається за допомогою Шабуніна посісти посаду судді Харківського апеляційного суду, подала до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України хвалебні характеристики від професійних «громадських активістів», а тут така несподіванка…
Ознайомившись із «творчістю» судді-антисемітки, я, у порядку алаверди, 3 березня 2026 року звернувся з повідомленням про кримінальне правопорушення, передбачене ст. 161 КК України (розпалювання міжнаціональної ворожнечі), до Полтавського райуправління поліції, а 6 березня — ще й до Територіального управління ДБР у м. Полтаві, оскільки за загальним правилом прояви антисемітизму розслідує поліція, але за суб’єктним складом злочини, вчинені суддями, належать до підслідності ДБР.
Зрозуміло, що в поліції та ДБР моє повідомлення про кримінальне правопорушення, вчинене суддею Гольник, проігнорували. Втім, я й не розраховував на те, що для мене буде зроблений виняток і полтавські слідчі виконають вимогу закону та внесуть відомості в ЄРДР упродовж 24 годин. Тому я одразу звернувся зі скаргами на бездіяльність слідчих поліції та ТУ ДБР до суду за місцем розташування цих правоохоронних органів. А органи, між іншим, знаходяться на території Шевченківського району Полтави, й мої скарги надійшли на розгляд самій судді Гольник та її колегам.
Цивільне процесуальне право на такий випадок містить чітку вказівку — суд не може розглядати справу, стороною в якій є суддя цього суду, натомість підсудність має визначити апеляційна інстанція. Як приклад: я нещодавно заявив два позови про захист честі та гідності до судді Гольник, яка систематично поширює в соцмережах наклепи та брудну лайку на мою адресу у зв’язку з тим, що я є заявником у «справі Шабуніна». Позовні заяви я направив у Шевченківський районний суд Полтави, оскільки Гольник проживає на території цього району, а вже звідти матеріали попрямували в Полтавський апеляційний суд, де один позов був направлений для розгляду в Київський районний суд Полтави, а другий — у Подільський районний суд Полтави.
У кримінальному процесі такої норми немає, і мої скарги на бездіяльність поліції та ТУ ДБР надійдуть в апеляційний суд для визначення підсудності лише після того, як усі судді Шевченківського районного суду Полтави по черзі візьмуть самовідвід.
Так ось, моя скарга на бездіяльність слідчого Полтавського райуправління поліції автоматизованим розподілом була направлена на розгляд слідчому судді Ірині Блажко. Суддя Блажко, як і належить, заявила самовідвід від розгляду моєї скарги, мотивуючи його тим, що в скарзі йдеться про спонукання органу досудового розслідування до реєстрації кримінального провадження стосовно судді Шевченківського районного суду міста Полтави Гольник, разом із якою Блажко працює в одному суді.
Заява судді Блажко про самовідвід згідно з автоматизованим розподілом надійшла на розгляд судді Гольник, яка замість того, щоб взяти самовідвід у справі, що стосується її особисто, цю заяву розглянула й задовольнила своєю ухвалою від 26.03.2026 у справі № 554/3344/26 (провадження № 1-кс/554/4210/2026).
Тобто суддя Гольник вчинила корупційне правопорушення й в умовах реального конфлікту інтересів розглянула щодо самої себе справу, ініційовану людиною, яку вона систематично оббріхує в соцмережах і яка вже заявила до неї два позови про захист честі та гідності.
Прискіпливий читач спитає: а чому ж я, будучи учасником справи, сам не заявив відвід судді Гольник? Відповідаю: я не знав про це судове засідання, оскільки Гольник направила мені повістку з викликом на 15:00 26 березня 2026 року вже після того, як розглянула заяву судді Блажко.
Як засвідчує картка руху документа, повістка з викликом на 15:00 була внесена в «Електронний суд» о 16:05 26.03.2026, а в мій електронний кабінет доставлена о 16:30 26.03.2026. Таким чином, виносячи ухвалу, Гольник достеменно знала, що я не повідомлений про час і місце розгляду справи — вона це бачила на екрані комп’ютера.
Ось таке, виявляється, «правосуддя» плекає суддя-антисемітка.
До речі, у суддівських колах поширена думка, що суддя Шевченківського районного суду Полтави Гольник психічно хвора.
Але я думаю, що ця аморальна істота цілком здорова — просто Гольник переконана у власній безкарності, оскільки водить дружбу з членом Вищої ради правосуддя Маселком та дисциплінарним інспектором ВРП Плескачем, за допомогою професійних «громадських активістів» Маселка, Шабуніна й Жернакова налагодила контакти з членами ВРП Морозом, Котелевець і Мельником та вважає, що закони нашої держави на неї не поширюються.
Користуючись нагодою, хочу поцікавитися у Пресслужби Ради суддів України: а що, судді вже не зобов’язані повідомляти до РСУ про конфлікт інтересів? Чи Рада суддів України зробила для Гольник виняток?
На фото: ухвала судді Гольник у справі № 554/3344/26 (провадження № 1-кс/554/4210/2026), якою «її честь» розглянула справу, що стосується її самої, а також повістка, яку Гольник направила мені з викликом у судове засідання вже після того, як це засідання відбулося. Час внесення повістки в «Електронний суд» зазначений у картці руху документа.
«Редакція «Останнього Бастіону» може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі «Опінії» несуть самі автори.»
