Підмогильний, могила і (не)здоровий глузд
В Україні панує невігластво безграмотних пристосуванців помножене на ницість. Прикро, що комусь письменник — «проблема лексичного звучання».
Ні, цей текст не про місце поховання відомого уродженця Січеславщини Валер'яна Підмогильного. Його останки десь безслідно заховані на Соловках, там, де його вбили разом з іншими діячами української культури, які ввійшли в історію як Розстріляне Відродження.
Мова про ініціативу деяких мешканців вулиці у Ворзелі на Київщині, названої його ім'ям. Так от, для них Підмогильний — не один із найвизначніших українських письменників минулого століття, не жертва комуністичного терору, а просто чоловік із поганим прізвищем, яке асоціюється у них зі словом «могила».
А відтак вони звернулися до комісії Бучанської ради з проханням змінити «негарну» назву. І так, єдиним аргументом у листі, який підписали кільканадцять мешканців вулиці, була (увага!) «проблема лексичного звучання».
Довелося взяти участь у дискусії під час засідання комісії про те, що важливіше «звучання імені» чи життя і творчість великої людини. Члени комісії одноголосно відхилили ганебну пропозицію, за що їм красно дякую.
Хоч, певні, таких пропозицій про таку людину у такий час взагалі не мало б бути. Ворзель має пишатися Підмогильним, саме він має і сподіваюся стане головним «брендом» рідного мені містечка.
Його, а не російського графа Уварова, ім'я має носити культурний центр і музей, тут має бути започатковано міжнародний літературний фестиваль його імені. І, якщо вже говорити про якесь перейменування, то лише в контексті того, що письменник має бути увічнений не вуличкою на околиці, а однією з центральних.
Як колись ще за життя казав Іван Дзюба, почавши дізнаватись і читати Розстріляне Відродження, були захоплені, адже виявилося, що українська культура може бути такою цікавою і глибокою. Ось таких відкриттів би хотілось побажати всім підписантам!
