Політика захисту національної спадщини

Опінії
12 квітня, 13:41
Політика захисту національної спадщини
Фото: Facebook

Про консервативне прочитання капіталу... Долаймо зашкарублі колоніальні «норми», стереотипи взаємин та регуляції!

Український філософ, історик, соціолог, лінгвіст, перекладач

Особистий капітал, який ми отримуємо від наших батьків та який передаємо нашим дітям, належить не тільки нам, а й нашому роду. І це визначає економічну суб'єктність людини — її здатність на примноження та передачі отриманої спадщини своїм нащадкам.

Якщо ж розглянути отримання спадкового капіталу у масштабі не родинному, а національному — то ми повинні задати два питання:

  1. Чи маємо ми відношення до того національного капіталу, що був здобутий попередніми поколіннями?
  2. Якщо так — то чи можемо ми стверджувати, що цей капітал на сьогодні належить нам чи він є узурпований?

Відповідь на питання захисту національного спадкового капіталу може дати консервативний підхід до даної проблеми. Ані лібералізм, ані марксизм не можуть не тільки адекватно вирішити це завдання, а й навіть поставити це питання на порядок денний.

Оскільки лібералізм є, переважно, філософією приватного капіталу, а марксизм, в першу чергу переймається працею, ніж спадщиною. Звичайно, що як у лібералізму, так і у марксизму є свої вимоги до влади.

У лібералів це: «Ми платимо податки, відповідно, ми можемо питати з тих, хто ними розпоряджається». У марксистів цю роль відіграє додаткова вартість: «Влада, як агент капіталу живе за рахунок додаткового продукту, створеного нашою працею».

Натомість у консерваторів вимога до влади полягає в іншому: «Влада розпоряджається нашою спільною національною спадщиною — або напряму, або визначає правила її використання». Кожна з цих підстав безумовно важлива.

Однак за сьогоднішніх умов перші дві із них або несуттєві, або фіктивні. Ми виставляємо свій рахунок сьогоднішній владі не тому, що ми є платниками податків і не тому, що ми є трудівниками.

Бо корінь проблеми полягає не в тому, що сьогоднішня влада стягує з нас податки чи експлуатує нашу працю. А в тому, що вона через свою олігархічну природу узурпує суспільний капітал, який включає не тільки уречевлену працю наших пращурів, а й нашу землю з її надрами.

Тому завданням консерватизму є захист, від обмеженого кола осіб, нашого національного спадкового капіталу, як основи загальної свободи. І до речі, це безпосередньо стосується і нематеріального капіталу, отриманого нами у спадщину — нашої культури.

Читайте також:
Опінії
На 11-й рік війни громадяни України, на жаль, ніяк не можуть зрозуміти: лиш об'єднавши зусилля проти ворога, зможемо досягти результату.
16 травня, 20:35
Полтава
Умови сучасної війни вимагають пристосування та постійних змін. Особливо, коли йдеться про технічне оснащення наших захисників.
09 травня, 14:43
Опінії
Чим довше затягується війна, тим важливішими стають ресурси. А чи відомо вам, який головний ресурс на війні?
23 квітня, 20:32
Полтава
«Зелені ямщики» готуються зустрічати з квітами московитів. Натомість селяни в області вкладаються у нашу спільну перемогу над ворогом.
22 квітня, 19:27
Полтава
Чиновники та депутати нашого краю здебільшого лишаються осторонь війни. Для них ніби не існує нічого, крім глибини власної кишені з грошвою.
18 квітня, 12:27
Опінії
Кінострічка про 10 років війни за Незалежність України в особі незламного воїна-правосекторівця. Він був ідеалістом, лідером, людиною...
07 березня, 13:36