Моральна девіація українського суспільства
Замилене у 1990-х національне питання в Україні — як загнана всередину невилікувана болячка. Ви можете її не помічати, але вона паразитує.
Симптоми тимчасово зняли припарками й примочками, щоб уникнути болючих процедур, а коли зеленогнійний слиз з усіх отворів поліз — вжахнулися. Кіоскери із «Кварталу 95» і є тим гнійним слизом, який убиває нашу націю із середини.
І всі оці опитування, де на першому місці серед проблем і претензій до влади є... (увага!) корупція, а не втрачені внаслідок політичного пох...му та державної зради землі, люди, культурні цінності, — вони страшні. Вони є індикатором жахливої моральної девіації, ретельно культивованої зовнішніми силами.
Так, звісно, корупція суттєво знижує ефективність будь-якої системи, але матеріальна потєрька втрата ні в яке порівняння не йде із людським життям, спаленим на мангалі політичної легковажності. А ще, із покинутими напризволяще сиротами в сиротинцях, на яких папа Вова і мама Лєна поклали із високої печерської гірки, із безцінними шедеврами й пам'ятками національної культури, які ніхто й не думав евакуювати.
Як би кому не хотілося, але жодна матеріальна втрата не йде у порівняння зі зданими у полон вояками — оборонцями незламного Маріуполя, із бездарно змарнованим у «фортецях» і «контрнаступах» воєнним потенціалом заради підтримання блаженних ілюзій та пролонгації політичного життя аферистів. А заразом із ними, ще й відвертих «кротів» і мародерів.
Зацикленість на «корупції», замилення нею значно страшніших злочинів, консервує жлобський менталітет українців. Фактично, зміщує суспільні пріоритети, гуманізує політичних злочинців (які із державних зрадників і співучасників геноциду перетворюються на дрібних «жуліков і варов») — і це аж ніяк не сприяє перемозі над ідейно підкованим, мотивованим ворогом.
