Полтавські порожнини під банею
Аргумент плебсу – кастрованої більшості, у якої видалена хоч би одна півкуля головного мозку і увесь спинний (останнє дає змогу прогинатися як наперед, так і назад) – щодо «не важливо, з якої він партії, аби чоловік був хароший», звісно, не з нашого арсеналу.
Інколи ми зупиняємо себе далеко за червоною лінією, яка розмежовує людство на визивно толерантних, готових на будь-який компроміс, нахабно доброзичливих і, як виявляється у сухому залишку, ще й «свідомих» громадян та агресивних радикалів з ознаками соціальної ку-клус-кланівщини. У той момент принципової демаркації найвищі звання, гори публікацій і кілограми нагород, що перетікають з грудей на спину, у нас ніяким чином не асоціюються з людиною розумною. Тоді нам здається, що пристойна людина Пристайко за замовчуванням не повинна була б приймати будь-які пропозиції від зеленої піни на відстійнику зі служивими нечистотами. Що про розум не йдеться як у випадку з чабаном, про котрого «усі гукнули на майдані, коло церкви», так і колізії з велосипедним Зе. Збиваємося на сто разів з'ясоване і розтлумачене авторитетами: або ти людина таки розумна і ніколи не повіриш у мироточивий образ діви Марії на пеньку спиляної груші, або ти вірянин, і тоді на аксіоматичну логіку, очевидні факти, безсумнівні аргументи плюєш з висоти сідла голобородькового велика.
Певно, гарячкуємо. І за глибшим розмислом слід би було пошукати напівтонів, виправдань, спадкової схильності, нарешті побачити намір ім'ярек здійснити високу місію порятунку нації. Щось на кшталт Джавахарлара Неру.
Нехай, іншим разом помізкуємо з вами над тим, чому ниций покидьок теж чистить зуби вранці і ввечері.
Наразі пропонуємо визначатися зі ставленням до народних обранців в одномандатних виборчих округах Полтавщини, оскільки псевдоконституційний суд не засудив непристойну рвучкість гаранта і не залишив нам можливості повизначатися до жовтня.
З вашого, колеги, дозволу оприлюднюємо перші враження від ЦВКовського списку поставлених на бюджетне кормлєніє слуг полтавського народу. Враження ще абсолютно нічим не потверджені, оскільки про цих нових вундерменшів і вундерфрау ні нам, ні загалу ще нічого не відомо, мо', їм і направду ціни немає.
Атож, ось вони – переможці у всій своїй партійній красі.
Округ №144 (Шевченківський і Подільський райони міста Полтави) – Нальотов Дмитро Олександрович, віднині – «Слуга народу».
Народився у 1985 році у Полтаві. Закінчив Полтавський національний педагогічний університет ім. В. Короленка за спеціальністю «Практичний психолог, соціальний педагог». Підприємець та директор мережі атракцій для активного відпочинку.Пряма мова нардепа зі збереженою орфографією: «… хочу жити у Полтаві, у хорошому якісному місті і на сьогоднішній день, мені не подобається, що відбувається у місті. Я думаю, що управляти можна набагато краще і ефективніше. Чому я вирішив піти в Парламент? Бо я відчуваю, що можу принести користь своїй країні і місту».
Побіжні зауваги автора: хай їм грець, тим комам! Тут серйозніше. Або Діма погано вчився, або сфера розважальних послуг суттєво обмежила набуте у нашій спільній альма матері – практичний психолог у розквіті сил міг би побачити різницю між законотворчістю і теренкуром.
Округ №145(Київський район міста Полтави, Котелевський, Полтавський райони) – Боблях Андрій Ростиславович, «Слуга народу».
Пряма мова: «… закінчив Рівненський державний гуманітарний університет за спеціальністю «Прикладна математика», можу бути вчителем. Творча діяльність моя велика, займаюся творчістю все своє життя, починаючи з університету і до даного моменту постійно виступаю, працюю з молоддю. Це не лише виступи, а й громадська діяльність, організація різних заходів, як благодійних, так і комерційних, тому що це моя робота. Я – приватний підприємець. Також організатор і засновник весільного агентства у Полтаві. На даний момент вирішив підтримати Зеленського, адже підтримка молодих і нових людей потрібна йому. Тому я вирішив заповнити анкету на сайті «Слуга народу» і якось так склалося, що я пройшов. Насправді, я не вірив, що можна ось так стати кандидатом».
Не виключено, що на наш сайт Останнього Бастіону за ковтком свіжого повітря зайшов і хтось із тих земляків, котрих не зупинила оця презентація глупства, до слова, оприлюднена паном Бобляхом ще у стані обдумування власних політичних перспектив, до виборів. Сподіваємося, ви вже перекусали лікті собі, родині і близькому оточенню? Як на нас, жити із подібним тягарем неможливо.
Щоправда, є у випадку зі слугою Бобляхом і позитив. Якусь дещицю українських школярів доля уберегла від можливого вчителя прикладної математики.
Округ №146 (місто Кременчук) – Шаповалов Юрій Анатолійович, самовисуванець, обраний вдруге.
Округ №147 – (місто Миргород, Диканський, Зіньківський, Миргородський, Решетилівський та Шишацький райони) – Кулініч Олег Іванович, самовисуванець, обраний вдруге.
Округ №148 (місто Лубни та частина Лубенського району, Великобагачанський, Оржицький, Семенівський і Хорольський райони) – Ляшенко Анастасія Олексіївна, «Слуга народу».
32-річна нардепка має вищу освіту — закінчила Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка і на окрузі утерла носа вісімнадцятьом суперникам. Член Національної спілки журналістів України. У 2015 році заснувала обласний часопис громадських об’єднань Полтавщини «Наша спільна справа», де є головною редакторкою. Також головує у Громадській раді при Лубенській міській раді. У різні роки працювала у місцевій газеті, на радіо, телебаченні.
Поки що можемо закинути пані Анастасії лише очевидну необачність: добре ім'я поборниці прав і справедливості легко запліснявіє у зеленому жабуринні.
Округ №149 (Карлівський, Кобеляцький, Козельщинський, Машівський, Новосанжарський, Чутівський райони) – Касай Костянтин Іванович, «Слуга народу».
Народився у 1979 р. в смт. Козельщина. У Полтавському державному технічному університеті імені Юрія Кондратюка вивчився на спеціаліста інженера-будівельника. З 1995 р. долю пов'язав з полтавськими автомобільними шляхами і ще до 21 липня ц.р. був директором ТОВ «Полтавабудсервіс плюс».
«… Просто і я, і моя сім’я із знайомими, і робочий колектив втомилися від брехні. Що ми отримали за ці 5 років? Грабунок країни, війну, тотальну брехню, багато пафосу та театральних промов. … планую у складі команди Володимира Зеленського відновити інфраструктуру округу. Планую подати президенту відповідний план розвитку. При цьому жодних меркантильних питань для мене і моєї компанії не буде. Почнемо відновлювати дороги, лікарні, садочки…».
Принаймні, чоловік чесно визнав, що йде до Ради трохи підлампічити свій бізнес.
Округ №150 (місто Горішні Плавні, частина Автозаводського району Кременчука, Глобинський, Кременчуцький райони) – Мовчан Олексій Васильович, «Слуга народу».
Результат виборів у 150 окрузі – чи не найнесподіваніший. 25-річне безпартійне хлоп'я, кременчучьке за походженням, наразі на посаді заступника начальника відділу управління проектами і програмами ДП «Прозорро. Продажі» у Києві звалило парламентського монстра з 20-річним (!) стажем Костянтина Жеваго! Електоральні маси із переважно залізорудними серцями зрадили свого зазвичай віртуального представника у Верховній Раді, купившись на обіцянку зробити Україну багатшою завдяки сервісу «ProZorro. Продажі». Сервіс впарює комунальним та державним структурам старе обладнання, яке господарі зазвичай викидали на смітник. Іншими словами, до тріумфального входження під баню на Грушевського Олексій Васильович тупо монетизував металобрухт. У Кременчуці та Горішніх Плавнях подейкують – буцімто поваленню Жеваго суттєво посприяла і та обставина, що племіннику Олексію підставив плече чинний нардеп і дядько Юрій Шаповалов.
Округ №151(місто Гадяч, Гадяцький, Гребінківський, Лохвицький, Пирятинський, Чорнухинський райони, частина Лубенського району) – Березін Максим Юрійович, «Слуга народу».
Цей 35-річний Слуга народився у Вінниці, мешкає у Кременчуці. Він — ветеран АТО, директор КП «Муніципальна варта» Кременчуцької міськради. Ні нам, ні колегам-писарчукам не вдалося встановити, чому наддніпрянець вже двічі ходив за мандатом нардепа до Лохвиці, на протилежний окрай області. Але віддамо належне наполегливому пошуковцю владних вериг – цього разу пан Максим, поставивши на зеленого валета, таки вгадав з прикупом. Колись би жив у Сочі, тепер поживе у Києві.
Від побажань новим служивим плідної праці утримуємося, вони були б щонайменше нещирими. Велосипед на прапорі, клавірний пісюн і хамство лідера, шаурма, фонтани, шорти на офісному ресепшені, все ще повна невизначеність з намірами і кадрами – не ті атрибути, якими, на наш погляд, мала б хизуватися нова команда реформаторів. А ось курчат можна рахувати вже зараз.
Вадим Демиденко
