Потужний прохвессор Стефанчук бавиться у путінізм

(Текст подано мовою оригіналу зі збереженням авторської стилістики без виправлень і скорочень).

Коли я навчалася на першому курсі Могилянки, до нас приїхав дуже поважний гість. Зустріч модерував В'ячеслав Брюховецький, йому передавали записки із запитаннями від студентів, і він їх озвучував. І от він бере чергову записку й каже:

– А це запитання я не буду озвучувати. Людина не вказала своє ім'я. У нас в Могилянці заведено нести відповідальність за те, що ти хочеш сказати.

Мені здавалося, що колишній професор НаУКМА та спікер Верховної Ради Руслан пан Руслан Стефанчук мав би знати про могилянський принцип — нести відповідальність за свої слова. Але де там...

Прочитала інтерв'ю Стефанчука, де він подає відрядження народних депутатів — здебільшого як спосіб розважитися та провідати дітей. Ні, звісно, є депутати, які уявляють закордонні поїздки саме так — наприклад, деякі «слуги».

Але чомусь спікер парламенту підписує дозволи на відрядження депутатам ОПЗЖ і ставить палиці в колеса тим, хто посилює голос України за кордоном. Мені дуже прикро, що у спікера Верховної Ради відсутнє розуміння, що росія — це дуже небезпечний ворог.

Ворог, який веде гібридну війну, який десятиліттями вкладав нафтові й газові ресурси в просування своїх інтересів за кордоном, і продовжує це робити. Чи на думку Стефанчука, підтримку України по всьому світу розносять пташки й метелики від Офісу президента, поки ми спимо?

Коли я вперше приїхала у відрядження в Берлін у квітні 2022 року, на трьох зустрічах дуже раділи, бо «нарешті випала нагода напряму поспілкуватися з кимось з України». І це дуже печально.

Українсько-німецькі стосунки пройшли довгий складний шлях трансформації. Згадайте позицію Олафа Шольца по росії на початку вторгнення — вона мало відрізнялася від позиції Анґели Меркель.

Це змінилося завдяки героїзму ЗСУ та незламності українського суспільства. А також завдяки десяткам, сотням поїздок і зустрічей, вибудовуванню персональних людських контактів з німецькими політиками, бізнесом, громадськими та культурними діячами, до чиєї думки дослухаються.

Коли ви із ними зустрічаєтеся, особисто свідчите про російські злочини та пояснюєте загрозу для Європи, — вони більше не можуть сприймати війну байдуже та відсторонено. Така ситуація не лише з Німеччиною, але й з іншими країнами.

Іноді успіхи менш помітні, іноді вони разючі — як у випадку зі зміною риторики Емманюеля Макрона. Невдачі ж у міжнародній комунікації послаблюють наші позиції миттєво — як провал у стосунках зі Сполученими Штатами Америки.

І я не розумію, чому для Руслана Стефанчука нормально — випускати у закордонні відрядження ексрегіоналів. А я, щоби поїхати домовлятися про зброю для ЗСУ чи переконувати Німеччину відмовитися від російського газу, маю щоразу проходити сім кіл пекла?

На думку спікера це велике задоволення — годинами стояти у черзі на польському кордоні, діставатися півтори доби в один бік, щоби потім цілий день провести на зустрічах? Ганьба і сором!

Чи приємно на публічних подіях вислуховувати від німецьких депутатів, що опозицію не випускають у закордонні відрядження, а Верховна Рада втрачає суб'єктність на фоні Офісу президента? Ні, це дуже неприємно.

Я вважаю, що політика щодо відряджень має будуватися за принципом ефективності, а не наближеності до Офісу. Я вже писала заяву НАЗК щодо цієї ситуації, а тепер разом із колегами ми просимо спікера надати інформацію, кому саме з депутатів, куди та на чиє запрошення він погоджував відрядження в цьому році.

Впевнена, спливе багато цікавого. Руслане Стефанчуку, звісно, якщо інформація про відрядження для ОПЗЖ виявиться неправдою, я буду щаслива, але ми вимагаємо письмового підтвердження — бо за свої слова треба відповідати; бо так нас вчили у Могилянці.

А для тих, хто вважає, що ми вже подолали російське лобі, всім все розповіли й довели про нашу війну, наведу цитату Оксани Забужко, яка була журі кінофестивалю Берлінале-2024:

– А що, у вас там війна ще не скінчилася? – спитав мене берлінський таксист, – і, коли я мало не закашлялась у відповідь, захлинувшись повітрям, пояснив: – Я телевізора не дивлюся!