Приватні військові компанії в Україні. Чи на часі?

Документ поданий від імені народного депутата з фракції «Слуга народу» Ольги Василевської-Смаглюк. Нещодавно подібні ж думки висловив журналістам і заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України генерал-майор Сергій Кривонос.

Фактично, мова йде про легалізацію діяльності приватних військових компаній (ПВК). У першу чергу це послуги військового або охоронного характеру державам, юридичним та фізичним особам.

Цікавий момент: у разі прийняття даного закону бійці ПВК зможуть діяти лише за межами території України. Одна з причин заборони використання подібних формувань на наших теренах – досі неврегульоване питання обігу зброї в країні.

Тим не менше, закон все ж таки вводить в дію Єдиний державний реєстр вогнепальної зброї і боєприпасів, пристроїв та патронів, який знаходиться у суб'єктів ВКД.

Офіційно бійцям буде заборонено приймати участь у військових конфліктах на території інших країн. Їх завданням стане охорона об'єктів, супровід вантажів, послуги перекладача, послуги розмінування, послуги медичні, медіація (мирні переговори) у військових конфліктах.

Розмови про можливість легалізації ПВК точилися в Україні давно. Особливо актуальними вони стали у 2014-2015 роках, коли перед суспільством постало питання оформлення у легальному полі українських добровольчих підрозділів та подальшого працевлаштування ветеранів АТО.

Не секрет, десятки тисяч військовослужбовців після повернення з фронту й досі остаточно не змогли знайти себе у цивільному житті. Частина прийняла рішення повернутись на контракт. Дехто пішов у силові структури або навпаки у кримінал.

На думку ряду експертів, для певного відсотку демобілізованих участь у ПВК була б виходом із ситуації, коли людина має бажання й надалі використовувати свої військові навички за пристойну заробітну плату.

Власне до цього й апелюють автори закону. У пояснювальній записці прямо вказують на те, що законопроект спрямований «на забезпечення працевлаштування осіб, які мають значний військовий досвід, ветеранів війни, учасників антитерористичної операції, військовослужбовців, звільнених з військової служби та колишніх працівників правоохоронних органів».

На перший погляд ініціатива досить здорова. І на часі. Однак, існує ціла низка підводних каменів, на яких варто зупинитись більш детально.

Як прийнято в українській політиці, все може банально впиратися у фінансовий фактор.

По-перше дійсно вигідна ідея торгувати по суті «українськими бійцями» закордоном. Відсутність якісної підготовки рівня американських ПВК Blackwater зробить вітчизняні ВКД значно дешевшими за їх західні аналоги. А, отже, буде попит.

І тут мова йде більш про моральну сторону питання. Як би ця справа не завершилась банальним продажем «гарматного м’яса» з боку власників приватних армій...

З іншого боку, певні бізнесові кола матимуть можливість встановити монополію на ввезення в Україну стрілецької зброї та військової техніки, тим самим підім’яти під себе ринок зброї у державі, поставляючи її навіть ЗСУ. Адже, хоча ПВК і заборонять працювати всередині України, вони отримають дозвіл на ввезення і вивезення зброї "в рамках зовнішньоекономічної діяльності".

Є й правова сторона питання. Статтю Кримінального кодексу України «Наймансвто» поки ніхто не скасовував. Як і відповідальність за її порушення. 

Ну і ніяк не обійтись без постійних закидів про «приватні армії» олігархів. Будьмо відвертими. Подібна загроза дійсно існує. Однак, фактично, в Україні і так діє величезна кількість охоронних та напіввоєнізованих структур, які отримують фінансування від певних осіб. Принаймні, якщо вірити українським ЗМІ.

І ще цікавий момент. За словами Ольги Василевської-Смаглюк у нас вже давно існують не менше п'яти приватних військово-консалтингових компаній. Однак, на даний момент вони офіційно зареєстровані і сплачують податки за межами України.

Як сприймати закон про ВКД особистий вибір кожного. Принаймні, сама ідея є цікавою. Однак, на практиці її реалізація ризикує стати ідентичною вислову «Хочуть гори народити, а народжується смішне мишеня».

Спеціально для «Останнього Бастіону»