Про корупцію та НБУ

Чому Андрій Пишний клав на Зеленського?

Чи є корупція в НБУ, чи її там немає?

Відповідь на це питання залежить зараз від статусу його автора. Наскільки мені відомо, правоохоронні органи тільки вивчають це питання, повільно, але впевнено. Втім є серйозні ознаки того що корупція таки є, і вона не побутова, і немаленька. Набувши певний фах у роботі центрального банку, поділюсь з вами вузькими місцями роботи НБУ, де може виникнути корупція, і крім стереотипного нагляду їх дуже багато.

1. Робота із заставами. Не секрет, що НБУ тривалий час у заставу від власників банків приймав майнові комплекси. З часом окремі банки рефінансування не повернули і їх застави опинились у власності НБУ. Корупційна складова тут була завжди і підтверджень тому багатенько. Одним із яскравих прикладів цього є справа Миколи Каленського, який за часів головування В. Гонтаревої працював головою регіонального відділення НБУ по Києву та області і прийняв від VAB-банку заставу за вартістю, яка була в 10 разів завищеною. Певну роль в цьому процесі відіграв перший заступник голови НБУ пан Писарук (нині голова Райффайзенбанку), але під суд потрапив Каленський, якого від НАБУ не врятувало і перебування у складі Ради НБУ. Нещодавно історія отримала своє продовження при продажу Білоцерківської ТЕЦ, яку у 2015 році НБУ оцінив у 1,9 млрд грн, а в 2023 році намагався продати менше ніж за 0,3 млрд грн.
2. Закупівля складних продуктів. Другий за розміром корупційний ризик – це закупівля складних послуг, специфічного обладнання та програмного забезпечення. Щоб перевірити такі закупівлі контролюючим та правоохоронним органам потрібно мати певні знання. Нещодавно сплила кримінальна справа, за якою один з системних банків попався на відкатах від продавців програмного забезпечення, але виявилось, що той самий продавець фактично регулярно числився як постачальник аналогічного програмного забезпечення в НБУ (друге та третє посилання). Є сумніви, що стандарти, які застосовувались до банків, були іншими по відношенню до НБУ. Закупівлі НБУ в ІТ-секторі ще тільки будуть вивчатись «під мікроскопом», оскільки в корупційному аспекті тут не тільки закупівлі на потреби самого НБУ, але і його рекомендації щодо придбання спеціалізованого ПЗ банками.
3. Послуги космічного рівня. Іноді в кошторисі адміністративних витрат НБУ можна помітити і послуги «космічного масштабу». Наприклад, «розробка PR-стратегії» при націоналізації чергового банку – мінус 20 млн доларів або грн. Пам’ятаю, як спіймали таку фірму у 2019 році під час виборів президента. Відразу після виборів двічі змінилось керівництво постачальника PR-послуг і з’явились «ходаки», які розповідали, який цей постачальник хороший і що він навіть робив щось для Міноборони (це 2019 рік), теж мені авторитет в антикорупційній політиці. В цих космічних послугах є один нюанс: у штаті НБУ достатньо PR-фахівців і тому аутсорсинг такого роду послуг завжди викликав питання: навіщо тримати 40 осіб в департаменті і замовляти щось на стороні? Мабуть, ці послуги надавали супер-зірки космічного масштабу, тому таких постачальників між собою контролери називали «космонавтами».
4. Юридичні послуги від супер юристів. Серед «космонавтів» були не тільки PR-фахівці, але і юристи. Навіщо НБУ закуповував послуги юридичних компаній по роботі в українських судах, якщо завжди мав непоганий юридичний департамент, видно з кейсу Гетманцева. 08.08.2019 року Адвокатське об’єднання «ЮРІМЕКС», яке на той час контролювалось Гетманцевим, виграло тендер на 444 443 грн на представництво НБУ в судах України, в т.ч. за трудовими спорами. За даними інформаційної системи власника даних, контракт частково виконаний, але міг бути пролонгованим та могли бути збільшені суми цієї угоди (див. четверте посилання). Адвокатське об’єднання «ЮРІМЕКС» виграло тендер НБУ до того як Гетманцев Д.О. почав працювати народним обранцем, але вийшовши зі складу об’єднання «ЮРІМЕКС» Гетманцев Д.О. не усунув конфлікт інтересів з багатьох причин. По-перше, є всі ознаки того, що він лише фіктивно переписав свою частку у ТОВ «ЮРІМЕКС» на інших осіб, в т.ч. залежних від фракції ЄС (Порошенко). По-друге, звільнившись з об’єднання, він міг продовжувати отримувати винагороду за вже проведену роботу, наприклад, за виграний конкурс. По-третє, національне законодавство визначає конфлікт інтересів як отримання матеріальної або нематеріальної вигоди, тому навіть після формального виходу з групи ЮРІМЕКС Гетманцев Д.О. залишається зацікавленим в успіхах групи на ринку юридичних послуг, оскільки тривалий час був власником і обличчям цієї групи компаній. Якщо коротко підсумувати випадок із Гетманцевим, то тут конфлікт інтересів безперечний: виграв конкурс на постачання послуг в НБУ і пішов до Парламенту призначати членів Ради НБУ, які затверджують кошторис адміністративних витрат. Думаю, що юрдепартамент НБУ впорався б із роботою і без Гетманцева, але ж як тоді правлінню Смолія Я.В. було прикормити без 10 днів як майбутнього народного депутата та голову профільного комітету? А це вже не потенційний, а цілком реальний конфлікт інтересів.
    
   

5. Розшук активів. В роботі НБУ бувають і екстраординарні клопотання до контролерів кошторису адміністративних витрат, коли дійсно в структурі НБУ немає людей, які б могли виконати певну роботу, втім і тут є ознаки проштовхування інтересів приватних постачальників послуг. Наприклад, якось Правління звернулось до Ради НБУ з клопотанням збільшити кошторис адміністративних витрат на вартість послуг з розшуку активів одного з олігархів. На мій запит член Правління повідомив, що до спеціалізованої установи з розшуку активів вони не звертались, як і до відповідних спецслужб, до компетенції яких входить розшук активів за кордоном. Тобто держава утримує числений штат посадовців, які мають в своєму функціоналі розшук активів, в т.ч. і в посольствах України, але в НБУ наполягали на тому, щоб доручити розшук приватній компанії… Такі постачальники вже не підпадають під класифікацію «космонавт», але логіка та сама: НБУ намагається закупати сервіси, які можуть бути надані безкоштовно іншими установами, які фінансуються державою. І звісно ж, вартість таких пропонованих контрактів не дешева.
6. Співпраця з міжнародними партнерами. Корупційна складова, на жаль, проникла і до співпраці з міжнародними партнерами. Проекти, які фінансуються міжнародними донорами, повинні проходити через Мінекономіки, але не у випадку НБУ. Все фінансування, що потрапляє в НБУ, залишається під контролем одного з департаментів НБУ. Але тут є такий цікавий нюанс, що у частини цих проектів з міжнародними донорами завжди були приватні виконавці. Тобто НБУ є вигодонабувачем проекту і спільно з донором визначає, хто буде виконавцем. Як правило, донору все одно хто виконавець, тому він дистанціюється від вибору виконавця, а от НБУ – ні. Серед таких виконавців тривалий час можна було знайти компанії та фізичних осіб, які були пов’язані з керівництвом НБУ. Проблема в тому, що це не кошти бюджету і не кошти НБУ, тому вони знаходяться поза системою контролю кошторису адміністративних витрат, тобто ані Рада НБУ, ані Рахункова палата ці процеси не можуть проконтролювати.
7. «Макроекономічна корупція»? Журналісти мене дуже часто питають: а чи не є схемою заробляння банками на Депозитних сертифікатах НБУ? Мовляв, НБУ утримує ставки високими, щоб заробляли окремі банки. Технічно це малоймовірно, оскільки банки заробляють за 6-12 місяців після підняття ставки, але відразу після прийняття цього рішення вони втрачали кошти, особливо ті, хто набрався рефінансування. Тобто, якщо період високих ставок був би коротким, то заробітки були б невеликими. Але от що цікаво в кейсі 2022-2023 року, що більше половини прибутку згенерували саме державні банки, а от куди з державних банків потім ці прибутки подінуться (і чи подінуться?) нам ще тільки потрібно буде спостерігати. Корупція в державних банках – це безперечний факт. Згадайте, скільки кримінальних проваджень було в Ощадбанку тільки за часів Пишного… Такі традиції не так легко зламати. Звісно, певні покращення в тому ж Ощаді є, але для їх фіксації потрібний час, оскільки по древній традиції про корупцію попередників ми дізнаємось від їх наступників. Тож уважно спостерігаємо за розподілом прибутку державних банків у 2023 році.

На жаль, перелічені фактори корупційних ризиків в НБУ є тільки верхівкою айсберга. Для запобігання корупції в НБУ потрібні не стільки оперативні повноваження, як то прослухування розмов співробітників, постачальників і т.д., скільки фах. Але кращий варіант – це не створювати ситуацій, які гарантують практичну реалізацію корупційних ризиків. На жаль, є всі ознаки того, що в НБУ не запобігають корупції, а зовсім навпаки. По-перше, частина системи контролю лежить на Раді НБУ та на аудиторському комітеті Ради НБУ.

Мало того, що до Ради НБУ у 2022 році завели близьких до Андрія Пишного людей – Олену Щербакову та Анатолія Барсукова, так вони зараз фактично контролюють аудиторський комітет Ради НБУ. Тобто перше, що зробив Пишний – взяв під свій контроль систему контролю, яка мала контролювати видатки Правління. По-друге, нагадаю, що сам Пишний схильний до корупційних дій: чого тільки вартий його публічний корупційний прояв, коли за «правильні рішення» в Верховному суді він погоджував потрібну йому людину в МТСБУ.

Замішані в підозрілих угодах і його колишні заступники по Ощадбанку, наприклад, той самий Анатолій Барсуков (див п’яте посилання). Всі ці прояви – це дуже поганий знак не тільки для загальної картини з корупцією в Україні, а й для комерційних банків та інших учасників ринку, для яких НБУ є регулятором. В цьому випадку регулятор демонструє поганий приклад «підлеглим».

То що ж робити з цими ризиками?

Почати потрібно з простих речей – очистити Раду НБУ від всіх осіб, які так чи інакше були пов’язані з Правлінням та (або) з прикормленими від кошторису НБУ народними депутатами. Навіть потенційного конфлікту інтересів бути не повинно.

Другий крок – це розширення повноважень Ради НБУ та Рахункової палати по контролю за кошторисом адміністративних витрат та монетарною політикою.

Третій крок – нарешті обрати голову Ради НБУ, який відсутній трохи менше року.

Четвертий крок – ліквідація всіх сірих зон у видатках НБУ, де відсутня система контролю.

П’ятий крок – залучення громадськості до контролю за кошторисом НБУ та за його міжнародними проектами.

І, нарешті, шостий крок – виведення з керівництва НБУ всіх осіб, які підозрюються або підозрювались в корупційних діях. Потрібно чітко розрізняти докази провини і фіксацію корупційних дій від участі у підозрілих оборудках. Якщо людина скоїла корупційний злочин і її провина доведена, то це вже не підстава для звільнення, а підстава для отримання реального тюремного строку.

Якщо ж за людиною тягнеться цілий шлейф участі у підозрілих операціях, і її провина недоведена, але її участь у корупційних оборудках має ознаки системності (і про це навіть пишуть ЗМІ), то такій людині в керівництві НБУ робити немає чого. Щодо отримання НБУ сертифікату ISO 37001:2016 після аудиту MSECB MANAGEMENT SYSTEMS, то це всього-на-всього формальне засвідчення того що регулятор бореться з корупцією, але як бачимо на практиці не гарантія відсутності такої корупції.

На фото топ-30 постачальників НБУ, які проходили через публічні тендери, є дуже цікаві компанії. Тож, не перемикайтесь, буде цікаво! Будемо боротись і поборемо.

Автор – Віталій Шапран, колишній член Ради НБУ.