Проект «Щедрик» (Carol for Charity) отримав срібло Каннських левів
Раніше Carol for Charity вже отримала бронзу найпрестижнішого фестивалю США The One Show
Робота потрапила у п’ять шортлистів фестивалю.
Проект «Щедрик» або Carol for Charity Міністерства закордонних справ України та Saatchi & Saatchi Ukraine отримав перше срібло фестивалю креативності Каннські леви-2023.
Про це повідомляється на сторінці МЗС на Facebook.
Гурт «Антитіла» разом з хором Верьовки та дитячим ансамблем «Зернятко» за підтримки Міністерства закордонних справ України записав нову версію «Щедрика» Миколи Леонтовича. Нова версія отримала назву Carol for the Charity («Колядка благодійності»).
Відзначається, що проєкт було нагороджено в категорії Radio & Audio (Not-for-profit / Charity / Government). Крім того, робота потрапила у п'ять шортлистів Канських левів.
«Перше "срібло" Канських левів — це важлива нагорода та визнання успіхів України у сфері публічної дипломатії. Я вітаю команду проєкту, яка досягла цього результату завдяки нестандартному підходу та переосмисленню всесвітньо відомого твору українського композитора Миколи Леонтовича. Нам вдалося вчергове зачарувати світ не лише красою “Щедрика”, але і його важливою гуманітарною місією — допомагати маленьким українцям в умовах повномасштабної російської агресії», - заявив міністр закордонних справ нашої країни Дмитро Кулеба.
Раніше Carol for Charity вже отримала бронзу найпрестижнішого фестивалю США The One Show, а також 16 нагород на Київському міжнародному фестивалю реклами та Гран-прі фестивалю.
Всесвітньо відомому Щедрику у 2022 році виповнилося 105 років!
Більш ніж сторіччя тому в Києві вперше пролунала українська мелодія, яка стала символом різдвяних свят у всьому світі.
Щедрівка стала супер хітом в американській версії — «Carol of the Bells».
Найвідоміша у світі різдвяна пісня - український «Щедрик». Автор слів невідомий, адже щедрівка відноситься до часів Київської Русі, коли Новий рік святкували 1 березня.
Український композитор Микола Леонтович знайшов текст і в 1904 написав до нього унікальну мелодію, втім довго не наважувався показати публіці. Протягом 12 років вводив безліч поправок і придумував нові аранжування.
Нарешті в 1916 році хор Київського університету представив творіння. Щедрик став музичною сенсацією, а про сам композитора захоплено говорили: "Леонтович простеньку мелодію розгорне в широку картину з безліччю найрізноманітніших фарб".
5 жовтня 1921 року різдвяну пісню виконав український хор в нью-йоркському Карнегі-Холі. Вона настільки сподобалася американцям, що керівник симфонічного оркестру NBC Пітер Вільговскій, українець за походженням, перевів Щедрик і дав йому назву Carol of the bells - тобто колядка дзвонів. Текст практично не має нічого спільного з українським варіантом, однак саме в такому звучанні пісня отримала всесвітню славу.
В 1936 році американець українського походження Петро Вільховський, який працював для радіо NBC, створив англійську версію слів до «Щедрика».
Про те, як до постаті композитора ставляться в самій Україні, промовисто свідчить доля садиби, у який Леонтович мешкав у дитинстві.
Історична будівля в селі Шершні Вінницької області розсипається.
У відносно вцілілій прибудові до будинку знаходиться відділення «Укрпошти».
Зате сама садиба розвалюється.
Своєю чергою "Останній Бастіон" нагадує читачам, що росія сотні років здійснювала культурну експансію на Україну.
Культурна експансія росії на Україну — це процес повільної і поступової окупації росією українського культурного життя, витіснення з української культури питомих явищ і або їх апропріація, або заміна своїм. Кожен чув про заборони української, знає про русифікованість українського телебачення чи руйнування історичної архітектури в радянські часи. Проте значно менше людей уявляють собі масштаби цієї експансії та глибину російського впливу на кожну сферу культурного життя. Це багатовимірна картина агресивної поведінки росії в українському культурному полі — від 18 століття і до сьогодні, від архітектури церков до реклами на телебаченні.
Натомість український мінкульт на десятому році війни нічого не робить для просування українською культури закордоном. Ми спостерігаємо лише поодинокі випадки, які, як правило, відбуваються без допомоги держави.
А міністерство культури та міністр Ткаченко витрачають сотні мільйонів гривень на єдиний ЗелеМарафон та телеканал "зРада", які у своєму ефірі поширюють російську пропаганду.
Видання «Голос України», що фінансується з грошей платників податків, розповсюджує пропаганду країни агресора на своїх сторінках.
У офіційному виданні українського парламенту «Голос України» знайшли цитату російського пропагандистського видання «Russia Today».
