Прорив мігрантів на терени Європи на тлі тотального карантину

Поки вся Європа та світ поринули в активну боротьбу з коронавірусом, міжнародні медіа майже перестали приділяти увагу ситуації з навалою мігрантів на Європейський континент з боку турецького кордону.

Десятки тисяч вихідців із країн Азії щоденно штурмують кордони, погрожуючи грекам, а за ними і всьому континенту перспективою «захоплюючих пригод» на довгі роки життя.

Передісторія нинішньої ситуації мала свій початок кілька років тому. У березні 2016 року між Анкарою та країнами ЄС була досягнута умова щодо закриття Туреччиною своїх кордонів для унеможливлення масового проникнення мігрантів із Близького Сходу до Європи. 

За ці роки у таборах Туреччини зібралось понад три мільйони осіб. Президент Ердоган під час перемовин з європейцями неодноразово погрожував відкрити свої кордони з Балканами задля отримання певних політичних преференцій.

Останній раз карту біженців використовували під час агресивної кампанії турецьких військ на території сирійської провінції Ідліб. Паралельно турки вимагали збільшити фінансування з боку європейців, мотивуючи це новим напливом біженців. Греція навпаки висувала аргументи, що додаткові кошті одразу підуть на забезпечення турецької армії у Сирії. 

Зимою цього року Туреччина від погроз перейшла до дії. Під час загострення ситуації в сирійському Ідлібі під час обстрілу загинуло десятки турецьких військових. Через два дні Туреччина, незважаючи на попередні домовленості з Брюсселем, офіційно оголосила про відкриття кордонів з ЄС та дозвіл мігрантам рухатись в бік Європи. «Вчора ми відкрили ворота», − заявив Реджеп Тайїп Ердоган в 29 лютого в Стамбулі.

За даними керівництва турецького МВС тільки за перші дні 100 577 осіб покинуло свої табори та вирушили у напрямі кордонів з Грецією та Болгарією. Тоді, лише за один день, кордон з ЄС офіційно перетинало 18 000 осіб. Звичайно, ці цифри були аж надто завищеними. Проте, офіційна Анкара спеціально оприлюднювала подібні факти для скорішого отримання потрібних для себе результатів.

Однак, на цей раз, толерантні європейці вирішили не йти на поступки Анкарі та гаслу «Європа для всіх». Натомість, Європейська Комісія виділила Греції 700 мільйонів євро допомоги на посилення охорони рубежів. Останні новини приносять звістки про нові спроби мігрантів перетнути кордон. Їхні орди атакують прикордонників з використанням «коктейлів Молотова», каміння та інших предметів. У відповідь у натовп полетіли капсули з газом. Працюють водомети. Багатьом знадобилася медична допомога. Три тижні триває активне протистояння.

Турецька поліція допомагає мігрантам атакувати грецьких прикордонників

Проти повноцінного вторгнення зі сходу виступили навіть толерантні німецькі політики. Причина очевидна. Після візиту багатомільйонної армії «нових європейців» на континент шанси право-популістської «Альтернативи для Німеччини» отримати тотальну перевагу у Бундестазі зростуть в рази. Теж саме стосується й інших країн. 

На «допомогу» європейцям прийшла і пандемія коронавірусу, яка змусила по іншому поглянути на тісні контакти між людьми різних країн та прийняти суворі обмеження на пересування для жителів самого континенту. Важко навіть уявити, який відсоток біженців у таборах міг бути носієм нового вірусу.

Враховуючи специфічні умови перебування у подібних місцях, саме переміщені особи особливо уразливі для спалахів таких захворювань, як COVID-19. Не треба забувати й безлічі інших хвороб родом з Півдня та Сходу.

Так «напад на Європу» виглядає з повітря

Вищезазначений аргумент став останньою краплею для європейців у їх прагненні зупинити непроханих гостей. Замість офіційного засудження «фашистських методів» грецької поліції та прикордонників, як заведено зазвичай у лівих політиків «цивілізованого світу». На допомогу силовикам Еллади були відправлені додаткові сили з Кіпру, Австрії та Польщі. А Євросоюз офіційно припинив прийом біженців із кризових регіонів.

Нещодавно Реджеп Тайїп Ердоган заявив, що Туреччина і надалі буде тримати свої європейські кордони відкритими для випуску мігрантів до тих пір, поки Євросоюз не виконає своїх зобов'язань. Політичний тиск османів на Європу продовжувався.

Однак, з часом ситуація почала погіршуватись вже для самої Анкари.  Тиждень тому президент Туреччини Ердоган під час переговорів в режимі відеоконференції з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, французьким президентом Еммануелем Макроном та прем'єр-міністром Британії Борисом Джонсоном відкрито підняв питання спалаху коронавірусу в сирійському Ідлібі. Нагадаємо, саме бойові дії турецьких військ у цьому регіоні призвели до посилення напливу біженців на територію Малої Азії.

Як заявив у понеділок  міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу його країна більше не здатна приймати біженців ні з Сирії, ні з інших країн. Чиновник одразу закинув країнам Європейського Союзу звинувачення у «екстремізмі, ксенофобії, ісламофобіі та антисемітизмі». А протидію наступу  іммігрантам «ганьбою для ЄС і плямою на людській совісті».

А колони мігрантів продовжують свій рух до Туреччини. Уся ця людська маса навряд чи зможе потрапити в Європу. Принаймні зараз. У цій ситуації шантаж європейців  з боку Ердогана нагадує нещодавню «многоходовочку» з боку РФ.

Північний сусід теж шантажував світ невеличким зниженням цін на нафту задля знищення виробників сланцевої нафти у США. У відповідь Саудівська Аравія розкрутила свій видобуток нафти, призвівши до фатального падіння ціни на ресурс та обвал російського рубля. Таким чином гуманітарний «козир» Ердогана у міжнародній політиці погрожує фатально обернутись проти нього самого. Туреччині слід готуватись до важких часів. 

Спеціально для «Останнього Бастіону»