Путіну страшно починати широкомасштабну війну
Для розгортання великої війни в Україні кремлівському "бункерному щуру" бракує впевненості в його перемозі. Адже цього ніколи не буде.
За правилами розвитку конфліктних ситуацій, після фази ескалації напруженості має настати розв'язка. Це може бути зниження інтенсивності протистояння, а може навпаки – новий етап прояву ворожості, але в істотно інших формах.
Щодо російської агресивної політики на постсовєцькому просторі, то напружене протистояння навколо України якраз наближається до чогось схожого. Медіаінвестиції російських спецслужб у розкрутку ідеї "вторгнення" набули такого масштабу, що хоч-не-хоч офіційній Москві доводиться брати на себе відповідальність за кризу, яка склалася.
Однак так звана "партія війни" на Московії має проблему, її звуть – (поки що) президент Владімір Путін. Як показали кадри його перемовин із президентом Ірану Ібрагімом Раїсі та спілкування з угорським прем'єр-міністром Віктором Орбаном по різні боки величезного килима і столу, – кремлівський "бункерний щур" дуже дбає про своє здоров'я.
Раніше він мав славу життєлюба, який хоче довше затриматися на Землі, тому навряд чи йому у старечому віці потрібні якісь баталії, навіть якщо вони завершуватимуться умовно "пірровими перемогами". Путіну досить головного болю від окупованого ним Криму, адже політика гібридних анексій і захоплень земель країн-сусідів наближається до межі конвенційної війни.
Порушення територіальної цілісності України не тільки не віддалило її від НАТО, а, навпаки, зробило курс на вступ до Північноатлантичного альянсу важливим завданням зовнішньої політики Києва. Постійний військовий тиск із боку підлеглих Сергія Шойгу веде до покращення наявного оснащення Збройних Сил України, згуртування українського суспільства і навіть появи нових військових союзів, на кшталт вісі Лондон-Варшава-Київ.
Так, із кожним днем зростає вартість витрат за підтримку існування російських маріонеткових утворень, на кшталт "ДНР" і "ЛНР" (а ще ж є ПМР, Абхазія з Південною Осетією і кадировська Чечня – прим. ред.). Але із ситуації треба якось виходити, при цьому вкотре знімаючи з себе всю відповідальність.
Це випливає з одкровень міністра закордонних справ РФ Сєргєя Лаврова, який "обмовився" ліберальному рупору кремлівської пропаганди з "Эхо Москвы" Алєксію Вєнєдіктову щодо ненадійності деяких елементів у так званих "народних республіках" Донбасу. Секрет полягає в тому, що нібито одночасно в Україні та на Московії є політики-"яструби", яким просто необхідний конфлікт на Сході, щоби "держави" не домовилися "на їхній спині", і вони продовжили б "ловити рибу у каламутній воді".
Саме ця анонімна темна "третя сила", виходячи зі слів Лаврова, може спровокувати бойові зіткнення та завалити шахівницю, на якій грають Вашинґтон, Київ, Москва, Лондон та інші гравці. Водночас очільник МЗС РФ переконаний, що таким "яструбам" вигідно звинувачувати в агресії нікого іншого як життєлюба Путіна, який як вогню не хоче брати на себе жодної відповідальності ні за що, бо ж він – справжній співробітник КГБ, а чекісти, як відомо, першими на рожен не лізуть.
Між тим, "Останній Бастіон" нагадує своїм читачам, що неврівноважені дії та ірраціональна логіка кремлівського "бункерного щура" спонукає Фінляндію замислитися над членством у НАТО. Але поки це пропозиція виключно окремих зацікавлених політиків і колишніх урядовців.
