«Ракетний теніс» між Америкою та Іраном
Тегеран посилено готується до розгортання можливих боїв на Близькому Сході. Головними супротивниками мають стати Вашинґтон і Тель-Авів.
Як сповістило видання Farâru-ye Irân, військово-релігійний режим аятол надіслав офіційні попередження Іраку, Кувейту, ОАЕ, Катару, Туреччині та Бахрейну. У заявах ідеться про те, що будь-яка підтримка нападу США на Іран, включаючи дозвіл використовувати свій повітряний простір або територію американським військовикам, вважатиметься ворожим актом.
Тим часом американська та єврейська (в обох випадках сіоністська) пропаганда нарощує градус ворожої риторики та погроз на адресу Тегерана. На цьому тлі уряд США наказав перекинути важкі бомбардувальники та озброєння ближче до потенційного театру війни на острівну базу Дієґо-Ґарсія, а Ізраїль прийняв другу партію системи протиповітряної оборони типу THAAD.
Експерти розцінюють такі кроки як можливе свідчення військових планів Вашинґтона і Тель-Авіва щодо шиїтського терористичного державного утворення зі столицею у Тегерані. Проте всі ці приготування, всупереч їхньому очевидно агресивному характеру, зовсім не вказують на те, що війна неминуча.
Не виключено, що демонстративна підготовка до нападу на Іран — це акт психологічного тиску на Тегеран перед можливим укладання вигідної всім трьом протиборчим сторонам угодам. Нагадаємо, що США та Ізраїль загрожують напасти на Іран від 2003 року, тоді як Іран обіцяв знищити Ізраїль від 1980 року.
У зв'язку із цим цілком реально, що все як і раніше скінчиться загрозливою риторикою. Однак, враховуючи той факт, що природа війни — річ абсолютно непередбачувана (навіть для її розпалювачів), кровопролиття може статися всупереч волі Вашингтона або Тегерана.
А в якій формі, у такому разі, може бути ця американсько-ізраїльсько-іранська війна? Існує кілька важливих моментів, які необхідно брати до уваги, коли говоримо про можливий конфлікт на Близькому Сході, що матиме регіональний характер, і головний із них — чи буде наземне вторгнення?
Обмін ракетними ударами вже бачили, тож очевидно, що своєрідний «ракетний теніс» навряд чи призведе до зміни ситуації. А для наземного вторгнення знадобляться не лише велика кількість солдатів, а й плацдарм та запілля; таким плацдармом могли б стати Туреччина, Азербайджан, Афґаністан та Ірак.
Попри те, що у Тегерані звинувачують Баку у створенні на своїй території сіоністсько-американської бази, влада Азербайджану не настільки дурна, щоби перетворювати свою країну на поле битви, навіть в ім'я «друга Ізраїлю», бо треба тиснути на Єреван. Що ж стосується Іраку та Афґаністану, то шанс втрачено для обох сторін.
Нині у цих країнах немає тієї сильної військової присутності, яка була ще 10 років тому. Щобільше, у період максимальної присутності американських військ в Іраку, США активно співпрацювали з Іраном проти мусульман-сунітів (колишнє ядро прихильників режиму Саддама Хусейна), передавши шиїтам і курдам усю повноту влади у Баґдаді.
Щодо Туреччини, то навіть у 2003 році, коли Реджеп Тайїп Ердоган тільки прийшов до влади, а країна була слабка, він не дозволив США використати свою територію для наземного вторгнення до Іраку. Тому жодних шансів використовувати Туреччину як плацдарм для нападу на Іран сьогодні Америка з Ізраїлем не мають.
З приводу внутрішньої опори проти режиму шиїтських мулл, то і тут не все гладко, бо наперекір серйозним економічним труднощам і невдоволенням, в іранському суспільстві немає значної опозиційної сили, яка б могла взяти владу у свої руки навіть на американських багнетах. Корпус вартових ісламської революції за понад 40 років зачистив усіх критиків.
Але, якщо якимось дивом американцям усе ж таки вдалося б завести свої війська на територію Ірану, мешканці цієї країни (переважно етнічні іранці-перси), швидше за все, стануть на її захист. Натомість азербайджанська, арабська, курдська і белуджійські громади спробують вирватися із цупких пазурів аятол.
Відтак, найімовірніший сценарій війни, якщо багаторічні погрози, нарешті, будуть втілені у дійсність, виглядатиме наступним чином: американці бомбитимуть військові об'єкти Ірану, а Ізраїль робитиме звичну для нього брудну роботу, — як РФ тероризуватиме цивільних, щоб убити якнайбільше людей.
Мета цієї, за всіма канонами терористичної війни, полягатиме у тому, щоби змусити Тегеран «прогнутися» і стати у стійло нового світопорядку під неоімперським дахом США, який планують збудувати нинішні ідеологи із команди Дональда Трампа. Не можна повністю виключати й те, що Вашинґтон чи Тель-Авів просто скинуть на ключові міста Ірану ядерні бомби, щоб (як можливо, припускають у Тель-Авіві та Вашингтоні) разом «закрити тему»; але чого це зрештою призведе не знає ніхто.
А проте, медіаагенція «Останній Бастіон» радить згадати, що минулими вихідними Іран здійснив наймасштабнішу радіоелектронну атаку у Перській затоці. Військово-релігійний режим у Тегерані готується до відбиття ізраїльсько-американського нападу.
