Репортажі з-за кобищанських парканів 82: «… ім'я Твоє величати, Миколаю»
Репортаж 82: «… ім'я Твоє величати, Миколаю»
Напередодні 19 грудня найбільше клопотів було у дітлашні: відмінники приміряли свої здолані вершини до вартості Samsung Galaxy S9+, бешкетники, заскочені пошуками прихованих батьком різок, прагли вчасно їх знешкодити. Дорослі теж були поділені аналогічно – хто шкрібся засіками у пошуках штуки баксів на брендовий смарт для своїх ботана чи комизи, хто – парив лозинки.
Нарешті вдарили дзвони! Вітаємо Микол, Миколайовичів, Миколаєнків і, гаразд вже, Ніколаїв. А, зважаючи на безвіз і теперішню західну орієнтацію, сердечні здоровлення адресуємо і Ніколям – щиро зичимо натрусити зі шкарпеток над каміном усього, що тільки забажала балувана душа малого європейського сибарита. Нагадуємо євросоюзній малечі про дві-три морквини, які звечора слід було покласти на камінну полицю, адже ваш Ніколаус консерватор – все ще подорожує осликом, атож подбайте й про транспортний засіб святого добродія.
Зі святом і вас, пані та панове кобищанці.
За наші паркани свято Св. Миколая повернулося відносно недавно. Ще якихось три-чотири десятиліття хіба з кумом Миколою було почаркуєшся потайно і статечно, а щоби відкрито, розгульно – ні-ні. Та дочекалися таки вільних і свобідних часів – празникуємо!
Спершу – історичний екскурс до витоків.
Одна легенда оповідає про сусідство багатенького єпископа Миколая з бідняком-удівцем, котрий перебивався з хліба на воду і не міг нічим зарадити своїй доньці. Дівчина закохала в себе (було чим) хлопця із заможної родини, але як водиться у казкових сюжетах, талановито переспіваних Котляревським, Карпенком-Карим і не тільки, гонорові батьки парубка нізащо не хотіли родичатися зі злидарем.
Миколай близько до серця сприйняв незавидну для сусідки-безприданниці ситуацію і вирішив не ховати чималий батьків спадок і розрулити проблему молодят. Глупої ночі Миколай інкогніто переліз через тин і закинув до вікна убогої хатини торбину із золотими монетами. Шановні краяни, подивіться на безмежно щасливу усмішку свого нащадка після того як він пошарудить під подушкою, і ви теж уявите радість бідної лікійки!
Миколаю так сподобалося бути янголом і рятувати знедолених, що він таємні нічні роздачі теплої одежі, іграшок і сяких-таких наїдків зробив традицією. Відтак убогі мають свою вигоду, а ми – празник.
Не менш захоплива й інша легенда. Ще молодий, але вже заможний містянин Миколай глибоко перейнявся долею трьох сусідських сестер. Тих красунечок ніхто не сватав через кричущу бідність. Старшу вже й роки підпирали. (жорстокіший варіант легенди мало не заслав дівчат до лупанарію). Тож хлопець вночі закинув до комина дівчачої оселі три торбини із золотом. І так полюбилися хлопцеві філантропічні вправи, що він зробив їх регулярними. Потайки підкидав нужденним одежу, дітям – іграшки і минтуси, хворим – ліки. Городяни дивувалися подарункам і все ніяк не могли вистежити благодійника. А Миколай же творив добрі справи не для слави, а за покликом серця. Тому й ховався. Та цікаві земляки все ж вичатували таємничого доброчинця. Вражені його молодістю, містяни обрали Миколая архієпископом Мири. По смерті чудотворця люди були свідками багатьох дивин: то хворий зцілиться біля могили Миколая, то молитва на його честь врятує подорожника від погибелі. Тому й долучили Миколая до лику святих.
Дехто наполягає на реальності особи Миколая. Буцімто мешкав цей чуйний добродій у другій половині третього століття по Різдву. Народився і виріс у місті Патари в Лікії, в правовірній родині. А що з малих літ був готовий «чудотворити», свідчать перекази. Немовля Миколайчик було вже настільки набожне, що у дні посту (середу та п'ятницю) ссало материнське молоко лише один раз на день! Змалечку зажив слави співчуттям до бідаків, ділячись з ними останнім.
У життєписі славного дідуся, улюбленця дітлашні важко відділити правду від домислів. Ось дехто побачив Миколая навіть серед делегатів Першого Вселенського собору у Нікеї (325 р.), де він буцімто виступив проти єресіарха Арія. Послідовники останнього – аріанці – вважали Христа не «єдиносущим з Богом», а лише «подібним до Нього». Миколай не стерпів такого приниження і відвантажив Арію повновісний ляпас. За що дисциплінарна комісія собору позбавила Миколая архієрейських клейнодів. Та Господь своїх не кидає, це вам не Путін якийсь! Групі єпископів приснилося, що вчинок Миколая ніяке не богохульство, а навпаки – таке його помстиве рукоприкладство угодне Отцю і Сину і Св. Духу, тож єпископи повернули святителю архієрейський сан.
У ранзі божого обранця Миколай відвідав Єрусалим та інші намолені місця планети. Однораз у Палестині перед ним відчинилися двері храму, запрошуючи Миколая навпростець на небеса. Але, пишуть, «голос зверху» повідомив про іншу, важчу стезю – ще пожити і уславити Отця. Миколай дослухався поради і ще довгенько побув на цьому світі на нашу і Отчу радість.
Радіти слід три дні – варити пиво, кутю і узвар, веселячи себе і гостей. Господареві сьогодні слід було не розлежуватися, а першим перейти дворище та закласти худобі корму, а у нашому дещо звуженому кобищанському просторі – хоч би пошастати кухнею туди-сюди. Далі дядько мусив налити у миску свяченої води, втопити в ній шматок посоленого хліба і окропити худобу та збіжжя. Знову ж таки, у наших спрощених урбанізованих умовах достатньо побризкати водою жінку і кота. Для порядку. І вже затим звернутися до Чудотворця з проханням бажаного дива.
Зазначимо, просити св. Миколая встановити з 1 січня ціну газу по 2 гривні за кубометр не варто – це навіть Чудотворцю не до снаги, тут надія на несв. Капліна, Ляшка, Тимошенко та компанію.
Існує неперевірена думка, що 19 грудня – останній день року, коли можна і треба розрахуватися з боргами. На Миколая ваш кредитор, який вже давно втратив надію коли-небудь повернути свої гроші, буде несказанно здивований.
Оскільки Миколай неодноразово виказував особливу прихильність до рибалок, сьогодні можна вийти на підльодні лови – береться на просто занурений в ополонку палець.
Також радять у цей день згадати батьків у селі і хоч би зателефонувати стареньким, доречні також візити до однокласників і перших кохань. Звісно, з пивом і узваром.
Не дамо повмирати нашим прекрасним традиціям, земляки. Зі святом!
Вадим (трохи Микола) Демиденко
