Репортажі з-за Кобищанських парканів: котики, песики, міссісіпські алігаторчики

Репортаж 36: котики, песики, міссісіпські алігаторчики 

Найнеприємніша у під'їзді бабця має повне право тримати хоч би й три десятки котів, якщо вони завдають клопотів лише своїй поведеній на фауні власниці. Так само хтось може завести псарню у себе в квартирі, якщо пси-пестунчики вдалися німими і ніяким чином не зачіпають приватного життя сусідів. І якими б не були наші з вами уподобання, свобода бабці, псаря та їхніх співмешканців простягається аж до периметру наших свобод. Такі вимоги демократії, будь вона неладна.

Порозумувати над стосунками громади і її трохи непевної частини нас надихнула недавня знаменна дата – Всесвітній день любителів котячих, який усе прогресивне фейсбуччя відзначило з усією притаманною нації серйозністю.

А покартати демократію змушують три інформаційні приводи. У Полтаві посварилися два курди і один з них, суттєвіше неврівноважений, скинув елітного песика хаскі з четвертого поверху. На Одещині жінка за кермом, намагаючись уникнути зіткнення з бродячим псом, влетіла у відбійник і втратила семирічного сина. З липня полтавських власників домашніх тварин настійно запрошують до місцевого КАТП-1628, де у відділі регулювання чисельності тварин вони відтепер мусять реєструвати своїх улюбленців.

З вашого, кобищанці, дозволу, декілька слів щодо новинових епізодів. Просимо з розумінням сприйняти нашу критичну налаштованість до надміру екзальтованих дамочок із собачками у светриках, утримувачок котячих інтернатів, аматорів розведення земноводних у ванних кімнатах та любителів спати в обіймах амурських полозів. Так вже сталося, що зростали ми у природному середовищі, і спільне з чотирилапими і чотириногими братами і сестрами побутування було детерміноване сільською прагматикою. Наша доброї пам'яті бабуся котячу, а ля Чайна, демографію, яка зі стандартною регулярністю, як правило, двічі на рік, доточувала численну живність сільського обійстя двома-трьома гарненькими, пухнастими і грайливими кошенятками, корелювала з жорстоким посполитим радикалізмом. І нітрохи не цинічним здавалося бабусине правило наповнювати відро теплою, трохи комфортнішою для потопельників водою. Тому й сьогоднішній, дещо скептичний авторський менталітет укорінений ще дитячими уявленнями про те, що Альтаїр – злий до чужих і улесливий зі своїми сторож господи мешкає у буді, гасає площею двору, обмеженою довжиною ланцюга, і навіть до приходу гостей не вдягається у плетені пінеточки і картату жилетку; що призначення чорно-білої кішки БоніМ та смугастого кота Шустера – ловити мишву, зрідка пацюків та хіба інколи помуркотіти під ласкавою дитячою долонею. Все, крапка! Недоречна екзальтація могла б перетворити рідне село на котячий автономний округ.

Тепер, коли розгнівана частина кобищанського товариства затаврувала вашого покірного слугу як ненависника божих створінь і садюгу, перейдемо до анонсованих новин.

Перший епізод оголює проблему захисту братів наших менших від агресії старших родичів. Отой курд Джафар, що мешкає наразі на перехресті вулиць Європейської та Пушкіна у Полтаві, інформував поліцію про побиття земляка, який викинув його Рагнара з четвертого поверху, і вважає інцидент вичерпаним: «Я нормально обеспечиваю свою Собаку и вот тот Пи...с получил свое и он сейчас в полиции». На момент написання оцього блогу стан Рагнара і Джафара стабілізувався та не викликає занепокоєння. Хіба що трохи помуляє Джафарові відкрите поліцією кримінальне провадження. Але курд – хлопець, по всьому, небідний (імператорського хаскі з різнокольоровими очима і японським родоводом на старті торгують за штуку-другу баксів), відкупиться. Помилимося, коли обмежимося поясненням неконтрольованої агресії імпульсивного іноземця його можливою належністю до Курдської Робітничої Партії з її надто близькими до тероризму методами боротьби за національну незалежність. Там, швидше, індивідуальне. На жаль, і наш український, не лише партійний, загал у стосунках з фауною нерідко демонструє лють, яка нічим не поступається імпортованій. Психологам, вихователям дитячих садочків, шкільним класним керівникам, батькам і партійним пропагандистам – непочатий край роботи.

Другий епізод – трагічна ілюстрація задавненого українського питання відстороненості влади від життєвих реалій свого населення. ЗМІ час від часу вибухають резонансними публікаціями про покусаних доберманами&мастіно малюків і зграї здичавілих псів у міських кварталах та на сільських вулицях, влаштовуються гучні громадські обговорення і сльозливі ток-шоу захисників прав собачого і котячого поголів'я, громадськість піднімається на кампанії щодо створення притулків для чотирилапих безхатьків. Далі нагоджується або «бій століття» їхнього пітекантропа з нашим неандертальцем, або візит Ляшка на Гадяччину, або випадкове оголення сідниць попсовою дівицею з волаючим татỳ «Орендуй мене!». І плебсу знову не до кастрації песиків-безхатьків і котячих притулків. Владі ж вкотре не вистачає сміливості подивитися у вічі отій нещасній матері з Одещини… І нарешті усвідомити свою пряму причетність до трагедії. За появу пса на проїжджій частині автошляху у федеральній німецькій землі Північний Рейн-Вестфалія чи американському штаті Коннектикут і німецькому правлячому бургомістрові, і штатівському колезі-губернаторові може засвітити відставка. Як би нам визнати, що жалісливе підгодовування пса чи кота-безхатька є ілюзією доброти, бо множить зграї агресивної живності на вулицях і дорогах.

Щодо реєстраційних жетонів для домашніх тварин. Їх упровадження стало приємним управлінським сюрпризом у діяльності МАФізованої Полтавської міськради. Не прапорами єдиними живуть її свободолюбиві фракції. Наша б воля, дію однозначно необхідного і давно назрілого розпорядження поширили б на морських свинок і какаду. Так, взявся тримати друга – будь другом. З усіма наслідками: реєстрацією за «непідйомні» 44,98 грн., вигулом у відведених місцях, совком, віником і пакетом для екскрементів брата вашого меншого.

Але чуємо ґвалт, піднятий у соціальних мережах зарозумілими обивателями, і … ковтаємо ще одну пігулку корвалменту. Мо', панове, хтось за нас прокоментує оцей зойк із глибини кобищанської душі: «…мало того, что мы кормим свою живность, ещё и платить за неё, я лично платить не собираюсь, у меня и коты, и собаки..., это приличная сумма получается. пусть только тронут моих кисок и псин, мало им не покажется!!!!!!!!»?!

Що тут порадити? Виходом могло би стати банальне: «Валіза. Вокзал. Раша» із живністю у валізі. Правда, не факт, що сусіди впустять власника валізи, там своїми придурками непевними давно забиті березняки «від Москви до самих до окраїн».

P.S. У ПОЛТАВІ НА БАЗІ ВІДПОЧИНКУ ПО ВУЛИЦІ САККО ПЕС ПОКУСАВ 6-РІЧНОГО ХЛОПЧИКА.У Полтаві на базі відпочинку «Зелений берег» бродячий пес покусав 6-річного хлопчика — стан дитини середньої важкості (https://poltava.to/news/48009/).

Вадим Демиденко