Росія досі контролює Україну

Війна з російським впливом в Україні це не лише заборонені уже проросійські партії та вулиці, які помалу перейменовують та пам'ятники, які помалу демонтовують. Попри все, присутність російського інтересу в нашому просторі була б неможлива без величезних грошових пузирів, які росіяни надували в Україні.

Заводили кошти, створювали компанії, або ж купували уже готові. Активісти роками боролися із цим явищем, подекуди навіть із допомогою держави, втім частіше самотужки.

Трохи криги скресло після 24.II.2022: тоді по багатьох російських об'єктах, майну, компаніям із російськими капіталами було винесено рішення про арешт. З'явилися притомні шанси "здути" російські грошові пузирі в Україні, але важливо пам'ятати наступне – арешт це ще не конфіскація.

Найбільшою проблемою, найбільш корумпованою ланкою залишаються суди. Навіть там, де на російські об'єкти приходять зі слідчими діями працівники СБУ, суд часто виносить рішення продиктовані російськими грішми.

До прикладу, минулого тижня Шевченківський райсуд зняв арешт із "Карпатнафтохіму" (ексдочірнього підприємства російського "Лукойлу", яке "перехопили" інші російські бізнесмени щойно "Лукойл" потрапив під санкції). Підприємство має річний оборот близько 11 мільярдів гривень, а власне сам "Лукойл" – важлива ланка у російських схемах обходу санкцій по нафті.

Зокрема, через Болгарію, де дочірні НПЗ "Лукойлу" мають вагу і вплив. При цьому, рішення суду не підлягає оскарженню, а це значить, що черговий російський пузирчик із капіталом в Україні розблоковано.

Нехороші сигнали продовжують лунати з морської галузі. Арештовані після 24.II.2022 близько десятка суден дочірніх підприємств російської  морської компанії "Трансшип" можуть бути передані у відання власне компаній пов'язаних із "Трансшипом", і це типова для росіян метода.

Навіть, коли майно арештовують, аби нівелювати негативні наслідки цього й убезпечити майно від конфіскації, включаються у гру лобісти топ-рівня, у такому випадку з Мінінфраструктури та Адміністрації морських портів (свого часу там навіть показово розігнали громадську раду, аби не псувала дільцям процес "прикурювання"). Специфічно ситуація може скластися і на осінь цього року: перетасування кадрів і можливий новий склад Кабінету міністрів може винести на вищі ролі людей, пов'язаних із лобіюванням інтересів російських транспортних і морських компаній, як нинішній заступник міністра Юрій Васьков.

Це все додає проблемної гостроти питанню російської присутності, як в держустановах, так і у сферах бізнесу, які цими установами контролюються. У цьому контексті, підкреслюючи прірву, яка часто зіяє між процедурою арешту майна і його реальною конфіскацією та ударом по росіянах, пригадаймо історію олігарха Сергія Курченка.

Для управління активами, конфіскованими у Курченка (який був всього лише персоналізованим гаманцем родини Віктора Януковича) створили структуру "АРМА" – Агенція розшуку і менеджменту активів. Туди очільником дивним чином призначили юриста Антона Янчука, вихідця з компанії "Arzinger", яка раніше обслуговувала інтерес Курченка в Україні.

І, о диво: в "АРМА" його часів то документи важливі зі справ пропадають, то ще щось, але у підсумку арештоване майно так і висить арештованим без остаточних маяків про безповоротну конфіскацію. У результаті, пана Янчука цієї весни вже після завершення його каденції в "АРМА" довелося брати під варту.

На всі голосіння активістів ще в часи його призначення ніхто, звісно ж, не зважав. А лобісти діють тишком-нишком і кожен місяць зволікання перед конфіскацією – черговий шанс для них "загубити" документи або проспати якесь засідання суду.

Саме тому по арештованому майну росіян має бути не просто суспільна увага і резонанс. Необхідні доведені до пуття процедури конфіскації, а у випадку якщо майно одних комерційних структур потрапляє до відання інших – прозорий конкурс.

Зараз часи такі, що майно росіян взагалі можна було б показово передавати військовим через міністерство оборони. Потрібен лише необхідний тиск з боку людей, а отже – постійна увага до питання.