Росіяни вже розпочали 3-у світову війну
Професор історії в Опольському університеті в Польщі Микола Іванов, фахівець з історії польської меншини в Радянському Союзі, автор книги «Забутий геноциду» («Zapomniane ludobójstwo") розповів в інтерв'ю польським ЗМІ про ситуацію в Росії: Путін фактично розпочав 3-ю світову війну:
- «Путін втрачає менше, ніж Захід. Іноді я думаю, що росіяни вже ведуть 3 світову війну. Ми повинні підходити до цього серйозно, зрештою, ніхто з нас не хоче саморуйнування суспільства», говорить професор Іванов.
В інтерв'ю Польській службі він оцінює політику Путіна і намагається спрогнозувати, як далі можуть розвиватися події на сході України.
- Кілька днів тому я розмовляв з моїми близькими друзями. Це 70-річні росіяни, заможні люди, які живуть в Москві. Один з них почав скаржитися на Путіна. Другий друг був в обуренні: «Путін все робить правильно. Ми нарешті встали з колін». «Путін злочинець», - відповів йому товариш. Інтелектуальна еліта сильно розділена - каже історик.
І додає:
- По російському телебаченні я дивився виступ Франца Клінцевіча, який сказав, що «що достатньо одного російського підводного човна, щоб перетворити США в ядерну пустелю і якщо США нападуть на Росію, то буде підірваний весь запас атомних бомб. Це було б самогубством не тільки для Росії, але і для всієї людської цивілізації. Це не звичайна балаканина. Для цих людей Росія не може програти війну, вона повинна гідно з неї вийти. Таким чином ми повинні підходити до цих погроз серйозно, зрештою, ніхто з нас не хоче самознищення людської цивілізації».
Відзначимо, що в січні 2015 вийшла польською мовою (російською її немає) книга «Забутий геноцид», в якій професор Іванов розповів про різанину поляків, що влаштували росіяни при Сталіні:
«У Росії завжди була полонофобія. Її історія налічує, ймовірно, тисячу років. На рівні звичайного життя Польща вельми серйозно присутня в житті росіян. Це видно навіть в приказках - росіяни постійно говорять «курка не птах, Польща не закордон». Уже в царській Росії серед головних ворогів виділяли студентів і поляків. А Сталін просто використовував стару російську полонофобію.
Польща тоді була єдиною державою, яка потенційно могло загрожувати Радянському Союзу. Це був єдиний сусід, здатний вийти в бій проти нього - інші були занадто малими й занадто слабкими. Це було те, що лякало і що дозволило йому почати великий терор.
У ті роки більшість росіян пам'ятало аргументи царського часу, згідно з якими поляки - це зрадники. Поляком, мовляв, «було добре в Росії, а вони, попри це, всадили Росії ніж у спину».
Відсоток німців, які постраждали внаслідок сталінської чистки, в п'ять разів менше, ніж поляків. Кількість знищених тоді поляків можна порівняти з кількістю жертв режиму червоних кхмерів у Кампучії. Тому я вважаю, що це злочин слід називати геноцидом.
Не можна порівнювати ступінь репресії проти поляків у СРСР з переслідуваннями будь-якої іншої етнічної групи. Навіть чеченців. Їх загинуло дуже багато (50% чеченців померло від голоду і холоду. Загальні втрати склали 65%), але до поляків ставилися набагато більш жорстоко. Крім того, їх знищення проводилося у світлі права на підставі наказу Єжова.
В результаті цієї операції загинуло понад 100 тисяч осіб. Я оцінюю їх число в 180 тисяч. Єдиний пам'ятник цим жертвам встановлено в Україні в селищі Довбиш, колишньому Мархлевським, де до війни існував Польський національний район. Зараз там стоїть великий березовий хрест в пам'ять жертв, які навіть не мають своїх могил. Тільки про цей злочин ніхто не знає.
Російська пропаганда вже давно розписує, як Польща допомагає Україні. Пишуть про військові радників, таємні постачання озброєння, польських підрозділах, які підтримують українську армію на сході. Це елементи російської пропаганди».
