Розмінна монета Україна у суперечці «Великої двадцятки» із «Великою сімкою»
НАТО шукає стіл перемовин, за який готовий сісти бункерний. І, схоже, це буде китайський стіл, де НАТО погодиться на ганебний мир.
На наближчому саміті держав-учасниць G20 відбудеться «стрілка» демократичного та диктаторського таборів. Там, схоже, вирішуватиметься доля путінської російської війни проти України.
Наші західні партнери зі всіх сценаріїв протистояння із російським неоімперіалізмом обирають перемовини з ним. І все тому, що президент Джозеф Байден бачить більше ризиків у Дональді Трампові, ніж у путінові.
Якби Вашинґтон нарешті розв'язав Києву руки для повноцінного використання далекобійних ракет по території РФ, це був би зрозумілий сигнал Кремлеві: «Ми з вами, чортами, домовлятимемося лише тоді, коли заженемо за Можай». Але насправді меседж прозвучав протилежний.
Формально, США прикриваються звітом розвідки, яка вкотре розказала про червоні лінії кремля та ризик ескалації. На думку розвідслужб, РФ, імовірно, відповість «жорсткішими діями проти США та їх союзників».
Прогнозується, що, можливо, це буде відповідь із використанням смертоносних атак. І це у разі, якщо Києву таки буде дозволено використовувати американські, британські та французькі ракети для ударів вглиб території РФ.
Однак це правда лише частково: НАТО безкарно намотало на свої стволи вже чимало путінських ліній. Ось, чому сьогоднішня «турбота» про ракетну незайманість РФ насамперед спричинена американськими виборами.
Команда Байдена побоюється, що найменша спроба путіна огризнутися на «далекобій» буде використана Трампом для дискредитації Камали Херріс як конкурента на виборах.
І ще: партнери більше не хочуть вливати стільки коштів на вівтар перемоги демократії, скільки потрібно для збройної переваги України над московією. Глобально позиція партнерів щодо майбутнього путінської війни ще не узгоджена.
Тому, судячи з усього, формуватиметься 10-12 жовтня у Берліні, де зустрінуться лідери США, ФРН, Франції та Британії. «Войовничі пацифісти» Байден з Олафом Шольцем намагатимуться дотиснути Емманюеля Макрона та Кіра Стармера.
Байден нині перебуває в точці обережності Шольца. Позиція їх обох зчитується: у Байдена вибори, у Шольца — економічна стагнація, і він уже натякає, що знов настав час перемовин між путіним та Володимиром Зеленським.
Британія та Франція ще намагатимуться тиснути на Німеччину зі США для обрання іншої позиції союзників у війні: змусити путіна до перемовин винятково з позиції сили. Бо показна слабкість Заходу призведе до посилення росії.
Тому більшість європейських країн виступають за подальшу допомогу Україні та дозвіл на «далекобій». Для Європи це — глобальний конфлікт, який загрожує всій нашій планеті.
Це може здаватися збігом, але Байден із Шольцом затягли гальма української допомоги саме у момент, коли почали «газувати» країни «глобального Півдня», просуваючи китайсько-бразильський (насправді ж, — російський) «мирний план». І відбувається це напередодні саміту G20 у Бразилії 18-19 листопада, де зустрічатимуться бенефіціари війни та миру.
Китай з його політичними сателітами створили міжнародну групу «із завершення війни», яка «відіграватиме конструктивну роль в політичному врегулюванні українського питання». Пекін підтягнув до клубу любителів путіна Єґипет, Саудівську Арабію, Туреччину, Мексику, Кенію, Замбію, Казахстан і навіть Угорщину.
На минулій зустрічі Шольца, Байдена, Макрона та Стармера у Нью-Йорку вже пролунала фраза «слід говорити із путіним», а тут так вчасно китайці з бразильцями намалювали «мирну ініціативу». Вона дасть московії декілька років передишки та час на переозброєння.
Ми живемо у динамічному світі, і настрої «бенефіціарів миру» можуть корегуватися, Байден здатен навіть пообіцяти Україні «далекобій» для моделювання якоїсь реальності... але ключова стратегія уже виглядає сформованою:
Автор – Орест Сохар, військовий експерт і шеф-редактор "OBOZREVATEL"
