Саудівський поділ України між Трампом і путіним

47-й президент США наговорив багато жахливих слів, але поки не підтвердив їх справами. Чи правда настільки шалений уявний трампівський план?
Можливо, що команда Дональда Трампа готує для України суміш фінського та корейського варіантів, яку наполегливо запропонують владі на вулиці Банкова у Києві. Це читалося у риториці західних лідерів, насамперед у Трампа, і дивно, що для когось зараз це стало несподіванкою.
Причина цього полягає в тому, що на думку домінантного республіканського істеблішменту цей сценарій кращий ніж «війна на виснаження». По факту її всіляко обстоювала адміністрація президента Джозефа Байдена.
Хоча головною стратегічною мотивацією самого Трампа є не доля України, а стримування Китаю (зокрема, розхитування російсько-китайського союзу) та спроба перелаштувати правила світової політики «під себе». Тобто під власні рішення й домовленості.
Рішучий злам у російсько-українській війні міг би настати за умови повноцінного залучення військ країн НАТО на боці України, але це аж надто фантастичний сценарій. Нині вся увага має бути до гарантій безпеки, які має домогтися України, а саме:
- Масштаби та терміни постачання західної зброї (можливо, американська зброя куплятиметься частково за європейські кошти).
- Конкретні дати вступу України в ЄС (але не в НАТО, принаймні поки живий путін).
- Максимальне залучення західних інвестицій в Україну (у тому числі й у розробку рідкісноземельних металів, хоча реалістичність саме цього плану Трампа сьогодні виглядає дещо перебільшеною).
- Створення спільних військових виробництв з країнами ЄС.
- Спостережна місія (саме спостережна, а не миротворча) окремих європейських країн на лінії протистояння.
- Ініціювання масштабних спеціальних проєктів побудови оборонних споруд на лінії протистояння за західні гроші.
- Суттєве збільшення військових бюджетів європейських країн-членів НАТО (так, це для нас також має значення).
Все решта — емоції, нехай і щирі, але на них світова політика не працює. Крім того, не варто скидати з рахунків майбутні перемовини Вашинґтона і Москви у Саудівській Арабії, ще невідомо, який план там буде вироблено і до чого змусять Київ опісля.