Шведський сигнал тривоги
Європа на порозі прямого протистояння з росією?
Парламентська комісія з питань оборони Швеції представила проміжну доповідь «Skärpt läge» («Загострена ситуація»), яка миттєво стала одним із найцитованіших документів у європейському оборонному порядку денному.
Її ключове послання жорстке й незвичне навіть для постнейтральної Швеції: росія може спробувати перевірити згуртованість і відданість НАТО принципу колективної оборони шляхом обмеженого військового удару вже у «відносно найближчому майбутньому».
Такий крок можливий, якщо у Кремлі вважатимуть політичні умови сприятливими, навіть якщо традиційний військовий баланс сил ще не буде досягнутий.
Це не гіпотетичний сценарій далекого майбутнього. Комісія, до складу якої входять представники всіх основних партій Риксдагу та експерти, наголошує: збройний напад на Швецію або її союзників виключати не можна.
Документ закликає різко прискорити переозброєння, зміцнення тотальної оборони та взяти на себе більшу відповідальність за безпеку Європи.
Контекст: чому саме зараз?
Швеція вступила до НАТО у 2024 році разом із Фінляндією, радикально змінивши геостратегію північного флангу Альянсу. Балтійське море дедалі більше перетворюється на «озеро НАТО», а кордон росії з Альянсом збільшився більш ніж на 1300 км. Москва сприймає це як стратегічну поразку, але водночас — як виклик, що потребує відповіді.
Нещодавнє спільне розслідування скандинавських та естонських ЗМІ (DR, SVT, NRK, Delfi) із використанням супутникових знімків Planet Labs і Maxar показало активне будівництво та розширення російських військових об'єктів уздовж кордонів із Норвегією, Фінляндією та в Калінінградській області.
Йдеться про бази в Печензі, Кандалакші, Петрозаводську, Лузі та Балтійську. Командувач армії Фінляндії генерал Пасі Вялімякі оцінює потенціал зростання російських сил біля фінського кордону до 80 тисяч військовослужбовців. Загальний потенціал у регіоні після завершення війни проти України — до 115 тисяч осіб.
Ці приготування відбуваються паралельно з триваючою війною проти України, де росія зазнає значних втрат, але водночас відновлює та реформує свої сили, враховуючи отриманий бойовий досвід.
Аналітики зазначають, що ці бази призначені радше для післяукраїнської проєкції сили, ніж для негайного широкомасштабного наступу. Проте ризик дій у «сірій зоні» або обмеженого удару (гібридні операції плюс обмежені кінетичні дії) зростає.
Гібридна війна та «тест статті 5»
Шведська доповідь акцентує увагу на здатності росії діяти нижче порогу повномасштабної війни: кібератаки, саботаж критичної інфраструктури (особливо підводних кабелів у Балтійському морі), дезінформація, міграційний тиск, диверсії за участю «тіньового флоту».
Інциденти з пошкодженням кабелів якорями у 2024–2025 роках уже призвели до проведення операцій NATO Baltic Sentry та Nordic Warden.
Серед можливих сценаріїв перевірки НАТО, які обговорюються в експертному середовищі (Belfer Center, Atlantic Council та ін.), називають провокацію в Сувальському коридорі, захоплення невеликої ділянки території (наприклад, у районі Нарви), операцію проти Готланда або Аландських островів чи демонстративний удар по об'єктах у Балтійському регіоні.
Мета таких дій — розколоти Альянс, перевірити готовність США (особливо з огляду на американські пріоритети в Азії та внутрішньополітичну ситуацію) і змусити Європу платити вищу ціну за власну безпеку.
Європейська відповідь: від слів до діла?
Швеція має рацію в головному: Європа більше не може покладатися виключно на американську «ядерну парасольку» та експедиційні сили. Доповідь наголошує на необхідності прискорення оборонних зусиль.
Факти вселяють певний оптимізм, але цього недостатньо. За даними SIPRI, європейські військові витрати у 2025 році зросли на 14% — до 864 млрд доларів. Багато країн НАТО перевищили рівень у 2% ВВП. Німеччина, Польща, держави Північної Європи та Балтії суттєво нарощують оборонні бюджети. ЄС обговорює спільні закупівлі та розвиток оборонної промисловості.
Однак проблеми залишаються системними: тривалі строки постачання, дефіцит боєприпасів і робочої сили, фрагментація промисловості та бюрократичні бар'єри. Перехід від мислення мирного часу до воєнного відбувається повільно. Тотальна оборона (цивільна готовність, захист інфраструктури та психологічна стійкість суспільства) залишається слабкою ланкою в багатьох країнах.
Геополітичні ризики
Ризик ескалації є реальним, але не критичним. росія загрузла у війні проти України й навряд чи здатна розпочати масштабну війну з НАТО просто зараз. Водночас існує вікно вразливості: політична невизначеність у США, втома Європи, адаптація росії до санкцій та мілітаризація її економіки. путін може побачити можливість для удару до того, як Альянс досягне піку готовності у 2027–2030 роках.
Шведська доповідь — це не паніка, а стратегічний заклик до пробудження. Стокгольм, відмовившись від двох століть нейтралітету, тепер говорить мовою реалізму: безпека — це не даність, а щоденна робота. Європа має відповісти тим самим — не риторикою, а конкретними дивізіями, боєприпасами, заводами та політичною волею.
«Час миру» в Європі закінчився у лютому 2022 року. Настала епоха «загостреної ситуації». Питання лише в тому, чи встигне Старий Світ підготуватися до того, як росія вирішить перевірити, наскільки серйозними є заяви про колективну оборону.
