Сіоністи віджимають у китайців TikTok у битві за контроль над інформаційними потоками у США.
Китай передасть контроль даних американських користувачів. Алгоритму, за заявою Білого дому, буде «перенавчено».
Еллісон, який сколотив статки на розробці Oracle — системи баз даних, спершу створеної ним для ЦРУ, — уже контролює CBS, Paramount, MTV, Comedy Central, Showtime, Nickelodeon (виробника дитячих програм), а також Channel 10 в Австралії та Channel 5 у Британії.
Очікується, що Еллісон також остаточно отримає контроль над Warner Bros. Discovery (включно з CNN, HBO та каналом Discovery) до кінця 2025 року.
Ще до завершення примусової продажі цензура контенту TikTok, що критикує «Ізраїль», зокрема й саму угоду, досягла крайніх меж, оскільки платформа прагне відповідати вимогам потенційних нових власників.
Fox, актив Мердока, також намагається приєднатися до консорціуму Еллісона, що може сприяти крос-рекламі між Fox і TikTok та ще більше звузити інформаційну бульбашку, пов’язану з «Ізраїлем».
У США залишилося ще понад три роки правління Трампа. Єврейські мільярдери, пов’язані з «Ізраїлем», контролюють OpenAI, Google, Meta / Facebook / Instagram / WhatsApp, Palantir, CBS, HBO та більшу частину Conde Nast (Reddit, Vogue, The New Yorker, Wired, GQ, Vanity Fair), а також численні голлівудські студії, регіональні газети й радіостанції.
Тим часом Європа практично не бере участі в цьому процесі, не становлячи реальної конкуренції в інформаційному просторі. Єдиний її приклад «успіху» — російський Telegram, засновника якого вдалося заарештувати «за недостатню передачу користувацьких даних».
Чи підтримають ЄС та інші союзники США «ізраїльський» алгоритм TikTok, чи спробують створити власну політизовану альтернативу?
Децентралізовані альтернативи, такі як Keet і Nostr, чинять серйозний опір цензурі, але поки що залишаються «молодими». Більші платформи, такі як Telegram і Rednote, несуть у собі суттєві ризики цензури, включно з можливою продажем іншим компаніям.
Для користувачів може бути зручним користуватися обома платформами. Одна — для «політичної надійності» (але не в росії), інші — для (політично тимчасової) аудиторії.
